Український поет – Микола Шпак

11 вересня 2019 року в Україні традиційно відкривається День Тата з метою привернення уваги суспільства до важливої сімейної місії батьківства у царині передачі надбань культури від покоління до покоління.

Прикладом є життєвий взірець навіки 33-річного Тата, українського поета і оборонця Україии від її нищителів – Миколи Шпака, ім’я якого носить вулиця, де розташовано Інститут проблем реєстрації інформації Національної академії наук України.

журнал “Вітчизна”
№5-6, 2005 р.
ХХ СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
АНТОЛОГІЯ «ВІТЧИЗНИ»

МИКОЛА ШПАК
(1909 – 1942)

Микола Іванович Шпак /Шпаковський/ народився 23 лютого 1909 року в селі Липки Попільнянського району на Житомирщині у селянській родині. Батько майбутнього поета був незаможником, садівником. Навчався Микола Шпак у Київському сільськогосподарському інституті та в Запорізькому інституті профосвіти.
Перші публікації віршів з’являються 1928 року. Разом з Ю. Костюком М. Шпак працював на Запоріжжі над утворенням міжрайонної групи «Молодняка» Запоріжжя-Дніпрельстан. Належав також певний час до літературної організації «Лочаф». Працював у редакціях газет.
До Великої Вітчизняної війни вийшли друком збірки поезій М. Шпака: «Наркому рапорт» /1933/, «В дорозі» /1934/, «Моя любов» /1936/, «Багатство» /1938/, «Сила земна» /1940/. Працює письменник і в дитячій літературі: «Казка про горе, потоплене в морі», «Сон Захарка», «Казка про лютого царя і мудру вдову»; пробує перо також у прозовому жанрі та вдосконалює власну художню стилістику, у царині художнього перекладу (перекладає твори В. Маяковського, М. Огарьова, О. Полєжаева, К. Хетагурова та ін.).
З самого початку Великої Вітчизняної війни М. Шпак виступав по радіо, з кореспонденціями у пресі. Крім того, він бере безпосередню участь у боях на підступах до Києва, де потрапляє в оточення, сумним наслідком якого були полон і концтабір. Після втечі М. Шпак про¬бирається в окупований Київ, а звідти на рідну Житомирщину, де організовує підпільну групу опору і на її основі партизанський загін «За свободу». Після масової кривавої розправи фашистів з населенням у квітні 1942 року в рідних Липках М. Шпак клянеться до останнього подиху боротися проти окупантів. Поет сподівається ва встановлення зв’язку з київським підпіллям, проте, виданий поліцаєм, він був схоплений гестапівцями. 19 червня 1942 року Миколу Шпака було страчено фашистським гестапо.
По емерт! письменника виходили його вибрані твори у таких виданнях: «Поезії» /1946/, «Жита красуються» /1947/, «Вибрані поезії» /1950,1952,1956,1967,1979/.

ІЗ ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ
«НАРКОМУ РАПОРТ»
1933 р.

ПОХІД

З розбитих шляхів
на привали нічні
Котився відгомін
пісень голосних.
І тіло зажате
в гарячих тисках.
Роз’їжджений слід
підошов на пісках.
Здавалося, сонце,
і вітер, і ліс
Вдяглися у куряву
яд-завіс.
Разюче ж повітря,
солоне, як піт,
Стискало легені,
мов діяв іприт.
Ішли батальйони,
бригади ішли
По вогкій, родючій
від праці землі.
Озброєний добре
був кожний боєць, –
Гвинтівка, лопата,
а то й топірець.
Збоку баклага
і протигаз,
Пояс широкий
скріпив патронташ.
Скатка шинельна
з плечей звиса,
Затягнутий тренчик,
мов чорна коса.
Зодягнутий хвацько ж
кожний боєць,
Шнурок до шнурочка,
кінець в ремінець.
Чота у чоту
переднім услід.
І пісня із ними
іде у похід.
…Дорога далека,
походи тяжкі,
Тяглись батареї,
піхоти полки.
Лунали далеко
в просторах німих
І ковані кроки,
і кований сміх.
І кидав накази
юнак-командир:
– Нажати на ногу!
Зрівняти ряди! –
Зустрінуть полки ці
найближчими днями
Сили ворожі
страшними боями.
Багато із них
не вернеться назад,
Та буде країна
зростать, мов гроза.
Дорога далека,
походи тяжкі.
Тяглись батареї,
піхоти полки…
У кожному кроці
і в кожному нерві
Несли,
як до бою,
завзяття
маневрів.
1932 р.

ІЗ ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ
«ЖИТА КРАСУЮТЬСЯ»
1941 р.

ЖИТА

Жита красуються, землі вклоняються,
Єдвабом криють даль, переливаються
Отак, як хвилі в синім морі;
Отак, як піски на просторі,
Вітрами зрушені, пересипаються, –
Ніколи їх краси не зрозуміть,
Якщо душею їх не полюбить!

СВІТАННЯ

Укрийте мене, укрийте:
Я – ніч стара.
Нездужаю.
П. Тичина

Поклавши голову на груди Степу,
Скорботна мати Ніч ще досипає
І наганяє тишею сонливість
На Місяця – свого синка ясного;
А він все бавиться; дивись! заплакав.
І зорі – сльози Місяця – із неба
На неї, матір Ніч, вогнем спадають!
Вона стурбовано встає, простує
Житами-росами, садами, лісом,
Бере його на руки, – звеселився! –
І пеленає хмарками, і ніжно
Несе за небосхил: свіжіє вітер,
Туман мережаний услід за нею
Понад пониззям іздійма.
Світає.

З ОСТАННЬОЇ ЗБІРКИ
ДО ЗБРОЇ!
1941 – 1942 рр.

ДО ЗБРОЇ!

Піднімайсь, народ! До зброї!
Враз позбудемось лихої
Долі рабської, тюрми!
Піднімайсь, народ, з пітьми!

Хто не любить з нас свободи!
Чи де є такі народи
На великій всій землі,
Щоб не йшли до неї в млі!

Всі народи йдуть до волі,
Що в ясному видноколі
Промениться повсякчас
І ріднить, братає нас.

Не життя без неї люду.
Це вона серця нам будить,
Як весняне сонце грунт.
І надії знов ростуть.

Нам свобода, воля краю
Над усе дорожчі, знаю.
Ми їх любим, як один,
Так, як матір любить син.

Вічно скніти, бути битим
За свій труд чекать, просити
Ласки в німця, похвальби!
Хай це чинять лиш раби!

Хто за німця, той не любить
Більше краю, злодій губить
Щастя радісних країн –
Гірш тварини, зрадник він!

Німці б’ють нас батогами,
Розправляються із нами…
Що ж, умремо у бою,
Ніж знеславим юнь свою!

До свободи! До свободи!
Уставайте, скуті, горді,
Із мечами у руках,
Ворогам усім на страх!

Уставай, народе мій,
На побідний з німцем бій!

31. І. 1942 р. с. Липки

НІМЕЦЬКА КУЛЬТУРА

Ми крутимо жорна, як люди первісні,
Щоденно я чую розмови зловісні:
Коли б його терло отак по кістках
За те, що примусив тримати в руках
Ці жорна голодні, ці жорна камінні.
Їх крутимо, скорбні, їх крутимо, гнівні,
Невже це культура, невже це прогрес!
Томися у поті, купайсь в ньому весь.
Мабуть, це культура, німецька культура.
Ой хитра культура, для німців не дура. –
Лежить хліб в коморі – закрити млини,
Забрать його краще, – мудрують пани, –
Бо скільки то дядько намеле на жорнах!
Культура німецька, культура проворна!
Так «визволив» Гітлер вкраїнських синів
Від клопоту зайвого, бач, від млинів.
Ще вділить він поля, наріже на спині,
Щоб краще жилося йому на Вкраїні.
Ще й «визволить» дума від всього і всіх,
Голодним – щоб сльози, а Гітлеру – сміх.
Він хоче з торбами по лісу, по полю
Пустити шукать нас жебрацькую долю.
Він хоче із рідної хати в степи
Нас вигнати, клятий, віднять їх собі.
Та тільки ми злісно вже крутимо жорна, –
Культура німецька, культура проворна!

7. ІІІ. 1942 р. с. Липки

Я ЛЮБЛЮ

Я до всього вас ревную,
Спокій цим собі руйную,
Люба, дорога.

Я ревную і до сонця,
Що крізь схилене віконце
Пестить коси вам.

Я ревную і до вітру,
Він розносить вість по світу,
Як цілує вас.

Я ревную і за погляд,
Бо до інших він не строгий,
Погляд дорогий.

Я ревную геть до всього,
Що для вас є дорогого,
Так вас полюбив.

Я хотів би цвітом бути,
Щоб весь біль мені відчути,
Як зірвете ви!

4. ІІІ. 1942 р. с. Липки

ЧИ СМІЄМО?

Таке п’янке кохання!
Кохатися ж не смієм,
Любов в серцях лелієм
Від рання і до рання.
Чого в чуттях бунтуєм?
Іде війна навколо,
Але в душі не голо.
Любов – як сад, квітує.
Любов із боротьбою –
Подруги нерозлучні.
Ми мріємо, як учні,
Побратися з тобою,
Зійтись, як переможем,
Як ворога здолаєм,
Ми так цього бажаєм,
Що й розказать не можем!

Таке п’янке кохання, –
Кохатися не смієм!
Хто любить в це світання,
Той воювати вміє!

7. V. 1942 р.

БАЖАННЯ

Ти так хотіла сина,
Похожого на мене,
Щоб він, кохана Зіна,
Тобі казав би: нене.
І ссав тугі б він груди,
Що цілував їх тато…
Ой скільки діти будять
Чуттів в серцях багато…
Ти так його хотіла
І разом з тим боялась,
Голубка сизокрила,
Тому цього не сталось.
А то б він ріс, тривожив
І радував би матір,
Такий на мене схожий,
Моїм ім’ям назватий.
Ходив би він до школи,
Співав би пісню волі,
Що воїн, я, Микола,
Складав у лісі, в полі.
Я в братській буду, Зіна,
Лежати поміж кленів…
Ти так хотіла сина,
Похожого на мене.

10. V. 1942 р. В Х-ському лісі

МЕНЕ НЕМА

Мене нема.
Поцілунком прикрила,
Ніби квітами, обсипала мила.

Мене нема.
Наді мною сосни сиві
І очі рідні в їхній зливі.

Мене нема.
Бо соловей співає,
Спокійно трелі розсипає.

Мене нема.
Бо тиша скрізь довкола,
Що бурі родить біля мола.

Мене нема.
Нема! Казати годі!
У буревій у дні свободи.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10. V. 1942 р.
До змісту журналу “Вітчизна” №5-6, 2005 р.

Share This:

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТАТА

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТАТА
заснований Україною  11 вересня 2000 року
Середа
11 вересня 2019 року

Місце проведення:
м. Київ, вул. Миколи Шпака, 2
Інститут  проблем  реєстрації  інформації  НАН України
 п’ятий  поверх, актова зала

реєстрація  з 13-30 год.
початок об 14-00 год.

Програма дня

УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ «ТОД-ХХ»

спільно з ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»,   Міжнародною академією культури безпеки, екології та здоров’я,  Федерацією  інвалідів систем спортивної реабілітації «Тамарина», проектом «Симфонія здоров’я», Об’єднанням  працівників культури України.

 Представлення до Міжнародного Дня Тата

ВИСТАВКА РОБІТ ХУДОЖНИКІВ
Центру духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія”

 «ВИХОВАННЯ ТВОРЧІСТЮ»
Наталія Веселицька, керівник проекту
Ірина Дживаго, координатор проекту

«ДУХОВНЕ ЗБАГАЧЕННЯ РОДИН ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА»
 Юрій Дрюченко, голова журі з образотворчого мистецтва
фестивалю “Україна – країна Здійснення Мрій”

ВИСТАВКА УКРАЇНСЬКИХ РУШНИКІВ ТА ХУСТОК
із приватної колекції п. Людмили Грабовенко
членкині Національної Ради жінок України,

члена Спілки журналістів України

 Вручення подарунків Татам під небесно-золотим Прапором України

Вітання урочистому відкриттю  XХ МІЖНАРОДНОГО «ТИЖНЯ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ» В УКРАЇНІ:

  • Вітальне слово голови Всеукраїнського громадського  об’єднання «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів Володимира Петровського;
  • Вітальне слово голови Всеукраїнського координаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми “Освіта дорослих України” проф.    Сергія  Болтівця.

Доповіді і повідомлення:

СІМЕЙНА РАДА У ВИПРАВЛЕННІ ЗИЗООКОСТІ ДІТЕЙ
ДО 5-Х РОКІВ: УСПІХ  УКРАЇНСЬКИХ  УЧЕНИХ
Вячеслав Петров, Директор Інституту проблем реєстрації інформації  Національної академії наук України, академік НАН України, доктор технічних наук, професор;

ДІТЯМ ПОТРІБНІ ТАТИ
Валентина Колечко, Голова Великої ради матерів України, доцент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, кандидат педагогічних наук.         

ГАРМОНІЯ ІНТЕЛЕКТУ І ЗДОРОВ’Я В ШКОЛІ ТА В СІМ’Ї
Наталія Яновська, Орудниця Всеукраїнського проекту «Гармонія інтелекту і здоров’я»,   кандидат медичних наук;        

ІСТОРІЯ ДАРОВАНИХ ТАТАМИ ІГРАШОК У УКРАЇНСЬКИХ СІМ’ЯХ
Світлана Петровська, Заслужений працівник культури України;  

СІМЕЙНЕ ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
І КРАЇН ЄВРОПИ В АРҐЕНТИНІ
Людмила Черниш, Президентка Асоціації громадянУкраїни і країн Європи в Арґентині “Єднання”.

КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА
лауреатів  Міжнародного вокального конкурсу імені
Квітки  Цісик, присвячена Дню Тата;
 

КОНЦЕРТ УКРАЇНСЬКОЇ  ПІСНІ
Печерської місцевої районної в місті Києві організації ВГО
«Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ІНТЕРАКТИВНА ДЕМОНСТРАЦІЯ ІСТОРІЇ ДАРОВАНОЇ

ДІТЯМ ЇХНІМИ ТАТАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ІГРАШКИ

Share This:

Тиждень освіти дорослих в Україні-XX. 2019 рік

Заходи Тижня освіти дорослих в Україні проходять у другій декаді вересня. Це міжнародна ініціатива, яка проводиться з 1999 року під егідою ЮНЕСКО. Офіційну підтримку Тижня освіти дорослих здійснюють структури Міністерства освіти і науки України.

Тема 2019 року:

КУЛЬТУРА, ОСВІТА І НАУКА В СІМЕЙНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ

Тиждень освітнього зростання в Україні спрямований на розширення пізнавальних процесів в суспільстві, особисте вдосконалення освіти і культури дорослих людей. Ця міжнародна ініціатива підтримується в більш ніж 50 країнах світу. Щорічні події проводяться з 11 по 17 вересня.

Чи є межа у досконалості або достатньо досягти певного рівня освіти?
Практика показує, що знань не буває занадто багато. Навпаки, їх, як правило, недостатньо. Однак, далеко не кожен розуміє це. Завдяки пізнавальним процесам, які аж ніяк не закінчуються з досягненням певного віку, коли про людину можна сказати, що вона є дорослою, відбувається найважливіше ствердження незримих життєвих процесів, що йдуть слідом за суспільством. Ці процеси впливають на все. Не тільки на культуру або самоідентифікацію. Вони є невід’ємною частиною нас самих, єдності багатополярного соціуму, пошуку відповідей на нові виклики, які ставить перед нами завжди унікальний поточний момент.
Наука давно відмовилася від того, щоб стояти на місці. Догми або виявлені закономірності – лише частина якогось, більш масштабного і великого, що нам ще належить пізнати. Дотримуючись тільки вже досягнутих знань, ми часто не помічаємо, як ставимо себе в якийсь глухий кут. Обмежуємо свої можливості, скорочуємо творчі і новаційні підходи, перестаємо стежити за диханням життя.
Ще древніми людьми було помічено, що “користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її” (Еккл.7: 12). Освітній підхід до поліпшення систематизації вже відомих знань значно підвищує шанси на збереження нашої власної гармонії, допомагає нам бути максимально корисними не тільки для себе, але і для оточуючих нас людей, розвивати суспільство і створювати необхідні зв’язки.
З 1999 року в Україні щорічно проходить “Тиждень освіти дорослих”, який проводиться під егідою ЮНЕСКО. Підтримку цього заходу надають офіційні державні структури – Міністерство освіти і науки (МОН), Всеукраїнське координаційне бюро «Освіта дорослих України» та Міжнародна громадсько-державна програма «Освіта дорослих України». Заходи проходять на базі освітніх установ із залученням відповідних фахівців по всій країні. Як правило, вибирається загальна тема року, наприклад у 2017 році темою Тижня освіти стане розмова про спадщину народу України.
Якщо ви зацікавилися цим заходом в місці вашого проживання – стежте за відповідними повідомленнями представників МОН і його структур в пресі, ЗМІ та на офіційних сайтах.
Приєднуйтесь до Тижня освіти дорослих!
gallery wordpress plugin

Share This:

“Бодіпозитиву” – рік!

Рік тому виник рух “Бодіпозитив Ukraine”. Рух “Бодіпозитив” – це всесвітній рух. В Україні його заснува чарівна Дарина Гордієнко. В цей рух увійшли творчі жінки категорії “Місіс + size”.

Чарівна Дарина Гордієнко.

10 серпня 2019 року відбувся фінал національного відбору конкурсу краси “Місіс Україна Плюс Сайз-2019”.

Одинадцять чарівних жінок з різних куточків України дарували глядачам свою красу, вміння спілкуватися, таланти, жагу до життя. Компетентне і поважне журі визнало переможицею конкурсу Анастасію Погосову. Вона представить Україна на міжнародному рівні в Індії у вересні цього року.

Нагородження переможиці конкурсу Анастасії Погосової. Нагороджують – засновниця руху “Бодіпозитив Ukraine” Дарина Гордієнка, віце-міс світу: https://plus-size.info/news/19-ukrainka-darina-gordienko-privezla-koronu-s-indiiskogo-konkursa-plus-size-krasoty.html

Переможний вихід Анастасії Погосової.

Фотогалерея

Більш докладніше про подію – чекайте на нашому сайті!

Share This:

Ти пам’ятаєш, як все починалося?

Share This:

Школі природничого циклу – розписи з природою!

Ще трохи допрацюємо плінтус і зміню зображення.

Розпис в роботі.

Як що ви запитаєте “Навіщо ви розписали таку велику стіну в школі?”, то я вам скажу, лише в КРАСІ дитина гарно навчається і виховується. Чудово, коли художники це розуміють і здатні подарувати таку красу дітям. За гроші кожен дурак зможе! А спробуйте опанувати стіну, даще таку велику, безкоштовно! А якщо ви ще вчителі і працюєте з дітьми, або батькі, що люблять своїх дітей, то ви мене зрозумієте.

Але, коли цього ще бажає адміністрація учбового закладу, то це взагалі – диво! Якщо ви такий бажаючий з вміннями та навичками художника, а у вас немає чим зробити зображення і на чому, то теж буває прикро…  А коли у вас є різнокольорові фарби – то ви король!

Дякую адміністрації ЗЗСО №138 Шевченківського району міста Києва, яка намагається дбати не тільки про фізичне, але і психічне здоров’я учнів. Школі природничого циклу дуже потрібна природа, яка буде зустрічати їх кожного дня разом з їх ліпленими, мальованими картинами.

ЛЮДИНА ЛИШИТЬСЯ ЛЮДИНОЮ
Як буде прагнути КРАСИ.
Хай збудуться найкращі Мріі,
Найкращі прояви душі!

Пока вона співа натхненно.
Поки народжує світи,
То буду знати достаменно –
Є ШАНС у світа на межі!

Тут стіна лише починається. Далі простінка між класами. І знову велика стіна, тільки трішки менше. Мімо цієї стіни ніхто не пройде, бо це дорога до актового залу. Оксана Ахріменко і Наталія Веселицька. Фото зроблено перед початком розпису.

Мій друг і партнер Оксана Ахріменко підтримала мою шалену ідею: розписати стіну в школі. Над щедро видали найбільшу біля актового залу і початкових класів. Коли я її побачила, то зрозуміла – нам є де розгулятися. Приготувала фарби, пензлі. Ми почали працювати. Ретельно працювали два дні разом, один я махала пензлем і тягала дробину сама. Лишився ще один день – і панно повністю народиться…

Оксана Ахріменко біля першого народженого дерева. Дерево малювалося зі стола, пензликом з довгою ручкою. Спробуйте! Може, і вас вийде.

Дякую, Оксано! Четире дні на виконання стали реальністю!.. “Я не вірю, що на це погодилася” – сказала вона. В неі свого розпису цілий воз і мала теліжка.

Ура! На другий день у нас з’явилася дробина.

Можливо, в цей матеріал я ще внесу корективи і доповнення, коли Оксана Ахріменко надішле свої фото.

Відчуваю себе Богом: створила Небо, Землю, вирощую дерево. Воно ще розвернеться!

Панорама розпису в роботі.

На початку розпису і на прикінці третього дня завітав до нас патрон нашого мистецького проекту “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій” художник Юрій Дрюченко. Він зрадів нашому розпису, зробив фото за моїм проханням і сфотографувався сам.

Художник Юрій Дрюченко біля розпису.

Завершення розпису – на новому тижні. Будемо населяти землю. З’являться метелики і птахи. Чекайте!..

Фотогалерея

Share This:

Tell Me Why?

Творча співпраця мами і доньки.

Розповідь більш докладнішу про народження пісні “Tell Me Why?” подає Зінаїда Кузьмівна Дударчик. Автор-виконавиця пісні, нагадуємо, її донька Олена Підопригора, яка живе в Ірландіїї. Ця пісня про Майдан 2014 року.

“Моя Олена не могла стояти осторонь страхітливих подій, що сталися на Майдані в лютому місяці 2014 року. Вона була тоді глибоко вразлива і схвильована. Її гаряче серце плакало разом зі мною, адже загинула Небесна сотня – найкращі сини і доньки України та світу.

Болючи роздуми, смуток і горе, щирі сльози, щем душі, справжня побожність – ось така поетика і мелодійний спів Оленкиної пісні.

“Чия Вина?” (“Скажи, чому?”)

Share This:

Жива історія розсудить…

Чистота сердець українців свідчить про велике прагнення їх до світла, миру, радості, щастя, творчості. Майдан – це прагнення українців до кращого життя. Саме це і є правда.

Вірш «Жива історія розсудить» народився як відгук на історичні події  Майдану в лютому 2014 року. Автор вірша Дударчик Зінаїда Кузьмівна, м. Краматорськ.

Зінаїда Кузьмівна Дударчик на звітному концерті в Центрі позашкільної роботи, м. Краматорськ, 2017 рік.

Майдан палає, стугонить,
Мороз січе, стьоба, лютує.
Протистояння клекотить –
Ніхто нікого вже не чує.

Засів чийсь снайпер на даху –
Лунає постріл знов і знову.
Ніяк не стримає жагу.
Як звір, він чує кров-обнову.

Чому те зло не зупинить?
Чом рай земний змінився пеклом?
Глянь, юнь розстріляна лежить, –
Навік їм сонечко померкло.

Закрили хлопці нас грудьми,
Щоб Україна краща стала,
Щоб була згода між людьми,
І діти в щасті виростали.

Вкриває землю цвіт життя.
Зима снігами їх голубить.
Хто винен? – Чуть із забуття.
Жива історія розсудить.

Усіх загиблих пом’яніть…
Хай зорі ясні не померкнуть.
У Бога прощення просіть…
Невинні душі хай воскреснуть.

Одночасно з віршем Зінаїди Кузьмівни народжується пісня Олени Підопригори, її доньки. Олена називає цю пісню так – «Чия Вина?» або «Скажи, чому?» .

Олена Підопригора, автор-виконавиця, керівник ансамблю української народної пісні  «Українські Смарагди» / Ukrainian Emeralds.

Автор-виконавиця надіслала свій щем серця з далекої Ірландії. Співає вона англійською, але останній куплет пісні звучить рідною українською.

Зінаїда  Кузьмівна ділиться своїми думками: «Україна оповита невимовним горем Чорнобиля, виснажена війнами, розтривожена суспільними лихоманками, знекровлена розстрілами на Майдані, знедолена у наймах по чужих світах, але нескорена, співуча і оптимістична, повна незгасної любові до життя.

Господи! Змилуйся над нами, щоб ми були сповнені надії на краще майбутнє, щоб Україна зростала. Тебе просимо!»

Tell me Why?

Інші пісні: «Колискова», «Я українка» («Я від батька казок…») написані Оленою на слова матері. Зінаїди Кузьмівни.

Пісня “Я жива” / Вірш “Хто я?”
Співає весь ансамбль «Ukrainian Emeralds».
Аранжировка Тарас Козак, місто Київ.

З раннього дитинства нас ніжно пестить, голубить рідна матінка, пригортає до свого серденька, піклується, відкриває білий світ у казках, у рідній мові, добрім слові. Нас таточко навчає, як жити в світі, як шанувати себе і родину, любити Україну, Бога, як стерегтися від злого слова. Батьки завжди дбають про світлий розум своїх дітей, вчать любити людей, нікому не робити зла, сіяти зіркою.

Кожна родина бажає щастя своїм дітям, мріє, щоб вони зростали у мирі, де немає місця війнам і чварам, є всесвітня любов і доброта.

Пісня “Колискова” / Вірш “Підводні фантазії”

Пісня набула нового, великого змісту для України: кожна мама хоче бачити свою дитину здоровою, щасливою, щоб вона зростала в мирній країні. Її “Колискова” вібрала в себе світло і тепло, ніжність і материнську любов, ласку, добро і щедрість.

Пісня “Краматорський вальс”

улюблена пісня краматорців. Текст написаний у 1995 році Зінаїдою Кузьмівною Дударчик. Музика і спів – Олени Підопригори.

Українська народна пісня “Колядка”
Ансамбль народної пісні “Ukrainian Emeralds”.
Аранжировка – Олександр Атамась.

Директор Центру позашкільної роботи м. Краматорська Сергій Вікторович Маругін і ведуча концерту Наталія Мініна вручають медаль “За збереження традицій українського народу” Зінаїді Кузьмівні Дударчик, 2017 рік.

Живе коріння древа роду українців розростається, міцніє, де б вони не жили. Українського цвіту по всьому світу. Хай наші мовні та пісенні криниці стануть чистими і невмирущими! Приспів пісні додає Життєдайних сил, і Віри у те, що на все є Божа воля. Поки Душа і Думки твої світлі – ти будеш жити!

Вірш “Хто я?” / Пісня “Я жива”

Я – від батька казок, смутку і горя,
Від мами пісень бездонного моря,
Йду до людей, до співця-Кобзаря,
Світи мені, Господи, їхня зоря!
Я – з неба, дощу і житнього поля,
Я – з любові, добра і смутку роздолля,
З квітки, роси, я – з травиці, із гаю,
В Донецькому краю день зустрічаю.
Я – стеблинка землі, із дерев родоводу,
Я – українка, краплинка народу.
Я – із весни, праці, прагнень свободи,
В осінь лечу… Я – частинка природи.
1997 рік,
з книги “З Кобзаревої криниці”.

Українська громада міста Waterford, 2015. Гроші, зібрані на концерті, пішли на одяг українським бійцям на фронт. Там два прапори – Ірландський і Український.
Ірландський був підписаний для хлопців на вдачу.

«Українські Смарагди» / Ukrainian Emeralds – ансамбль української народної пісні, створений зовсім недавно і складається з 9 членів. Вони – аматорські українські співаки, музиканти, танцівники з різних куточків Ірландії: Наван, Каван, Каллан, Уотерфорд, Трамор, Маллінгар. Вони люблять українські традиційні пісні, культуру і збираются співати і грати на урочистостях української громади.

Наталія Веселицька
зі слів Дударчик Зінаїи Кузьмівни

Share This:

Єднання творчістю

Всі разом творчі люди на Землі
Зустрінуться на вільних, творчих планах,
Розтануть всі образи і омани.
Наступить час для Світла на Землі!)))

“Єднання творчістю”, 12.07.2019, свято “Пєтра і Павла”. Саме таку назву мала літературно-музична вітальня, яку нас, Тамару Абраменкову – керівника клуба англійської мови “TAMRA”, представника Всеукраїнського проекту “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій” (м. Краматорськ), і Наталію Веселицьку, автора Всеукраїнського проекту “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій”, ініціатора Всеукраїнського мистецького фестивалю “Україна – країна Здійснення Мрій”, керівника студії образотворчого мистецтва “Краплинки” ЗЗСО №138 Шевченківського району м. Києва, запросив провести “Центр дозвілля і відпочинку пенсіонерів та молоді”.

Головна ведуча заходу – ініціатор виходу серії збірок краматорських поетів – Галина Школа.

Виступ тривав три з половиної години. Вірші звучали в авторському виконанні трьома мовами. Слухачі були дуже уважні весь час. Після закінчення програми виникло питання: “Вже все?”. Ми були здивовані. Тоді слухачі почали виступати самі. Було дуже цікаво і змістовно!

“Єднання творчістю”. Виступ глядача поетеси Людміли Подобєдовоі
(м. Краматорськ).

Наталія Веселицька після виступу.

Припев:

“Спи, малыш! Спи, малыш!
Почему ты не спишь?
Спи, малыш! Спи, малыш!” –
Прошепчу я…

“Просто сладкие сны ожидают меня.
И к ним руки свои потяну я.
А когда я усну, ты погладишь меня
И тихонько от счастья вздохну я…”

Припев:

“Спи, малыш! Спи, малыш!
Почему ты не спишь?
Спи, малыш! Спи, малыш!” –
Пропою я…

“Ты расскажешь мне сказку про серую мышь,
что цветною вдруг стала в июле?
Или, может, споёшь про далёкий Азов,
там, где двери не прячут под чёрный засов?”

Припев:

“Спи, малыш! Спи, малыш!
Почему ты не спишь?
Спи, малыш! Спи, малыш! – и пусть
Снится тебе разноцветная мышь!”

14.08.2013

ЦЯ КОЛИСКОВА НАПИСАНА ЩЕ ДО ВІЙНИ, 8 серпня 2013 року. Це було останнє мирне літо для Донбасу. Саме цим віршем я закінчувала свій виступ в літературно-музичній композиціі “Єднання творчістю”.
Нехай сон ваш, ваших дітей і батьків буде завжди спокійним і радісним. Мирним.

Фото Олександра Скрипника

Share This:

Майстер-клас “Рік хрюшки-2019”

Фото ці було зроблено в грудні 2018 року. Учні 3-Б і 4-А класів створювали символи Нового 2019 року – хрюшку. Працювали натхненно. Ось такі чудові хрюні появилися у світ і прикрасили домівки дітей.

“Хрюшки-2019” учнів 3-Б класу.

Щасливі діти 3-Б класу після майстер-класу.

Щасливі діти 4-А класу після майстер-класу.

“Хрюшки-2019” учнів 4-А класу.

Share This: