•  

За ініціативою Фундації спадщини Терещенків та Національного музею історії України відновлено відомий розарій видатної меценатки Варвари Ханенко у маєтку в селі Оленівка Фастівського району на Київщині.

Ця подія відбулася з нагоди 95-ої річниці вшанування пам’яті меценатки Варвари Ханенко. Вона є людиною, яка в часи свого життя принесла розквіт та радість цій місцевості, але формат значущості її особистості міжнародного рівня.

Квіти здатні перетворювати сум втрат на радість. Тому дуже важливо, що розарій Варвари Ханенко відроджується в наші напружені і складні часи.

Кілька сотень людей зібрав захід, приурочений 95-річчю пам’яті шанованої українки, без якої неможливо уявити собі історію вітчизняного благодійництва.  Варвара була дочкою відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка. Значимість її історичної ролі  у виборі, який вона зробила в тяжкі 1917 – 1919 роки. У великій жертві, що є унікальним музеєм мистецтв, назва якому «Музей Ханенків у Києві». «У часи війни Варвара відхиляє численні пропозиції переїхати до Німеччини та відкрити свій музей там. Натомість звертається до Української академії наук із проханням прийняти колекцію та будівлі у своє підпорядкування. Це стається 1921 року. Варвару Ханенко приймають до складу Комітету “Музею мистецтв ВУАН імені Б. І. та В. Н. Ханенко”, – розповідає сайт Музею Ханенків. – “Вона не хотіла лишати Київ і Музей, який був для неї дорожчим за саме життя”, – писав Сергій Гіляров, перший хранитель музею, чиїми зусиллями було досліджено та систематизовано колекцію».

У кінці ХІХ – на початку ХХ століття поміщиці Варварі Ханенко належало село із нинішньою назвою Оленівка (до 1917 — Геленіка). Використавши природній ландшафт, вона тут започаткувала парк на зразок уманської Софії.

У 1907 році в Оленівці розпочинається діяльність Київського кустарного товариства на підтримку українського гончарства, ткацтва, вишивки тощо. 3 опублікованих матеріалів відомо, що «з метою розширення збуту та пропагування художньої культури українського народу В. Н. Ханенко вiдкpилa спеціальний магазин у Лондоні, де збувалиcя килими і тканини Оленівської майстерні, а також з інших місцевостей». На початку 1909 року у Києві була влаштована друга кустарна виставка. І знову роботи Оленівської майстерні Варвари Ніколівни були нагороджені великою срібною медаллю. Історія села зберігає пам´ять про ще багато інших добродій меценатки. Отож повідомлення, що центральну вулицю села Оленівка перейменовано на вулицю Варвари Ханенко, присутні зустріли схвально. Вони схвально ставляться і до ініціативи місцевої громади відновити парк на честь знаної меценатки.

Захід зібрав кілька сотень осіб: місцеві мешканці, кияни та родичі Варвари Ханенко.

У цей день відкрили

та освятили пам’ятний знак на честь заснування скверу від вдячних мешканців села та висадили квіти на місці колишньої літньої резиденції родини Ханенків (раніше там діяв розарій площею один гектар).

«Я вірю в те, що парк буде прикрасою не лише нашого району, він стане прикрасою області, – сказав Олександр Паламарчук, Оленівський сільський голова. –  Нам всім дуже приємно, що ми вклали свою частку у цю красу. Я вдячний районним адміністрації та раді за те, що вони першими підтримали нашу ідею. Оце все, що будувалося, зроблено силами людей, громади нашого села. Допомогли і спонсори».

А нащадок сім´ї Терещенків Мішель Терещенко, Глухівський міський голова, повідомив: «Варвара Ніколівна пішла з життя 7 травня 1922 року, 95 років тому. Для мене дуже важливо те, що вона була єдиною з родини Терещенків-Ханенків, яка відмовилася від еміграції. 15 листопада 1918 року все вже було готове до еміграції. Чекав потяг на вокзалі в Києві для евакуації її колекції до Німеччини. Але вона так любила Україну, що відмовилась від цього, знаючи, що життя після революції буде для неї дуже важким. Так хотіла закінчити спільну справу з чоловіком Богданом, що вирішила зашитися в Україні. І для мене це дуже важливий і красивий вчинок.

Дякую жителям села Оленівки за відродження, дуже хочу, щоб тут були сильні громадські організації, які б підтримували проект національного парку, бо у тут є фантастичний потенціал для туризму. Може бути Національний парк Варвари Ханенко в Оленівці, де 5 озер, фантастичної краси парк. Знаю, що мешканці села та сільський голова все робитимуть, аби конкретизувати цей проект».

Було представлено також проект Катерини Носенко пам’ятника Варварі Ханенко (Терещенко) в Оленівці.   «Катерина – київський скульптор, випускниця Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Вона нині знаходиться в Італії, оформляє Українську виставку на бієнале, і коли приїде, ми будемо співпрацювати. Це її варіанти: як вона бачить облаштування парку, деякі деталі, – пояснює Любов Іванова. – Я народилася і виросла в Оленівці, зараз працюю в Мінсоцполітики, але тут моя мала батьківщина.  Таким чином намагаємося сколихнути пам’ять у людей…».

Справді, пам’ять про таких подвижників, як Варвара Ханенко, є невмирущою. Сподіваємося, що троянди, висаджені її шанувальниками, принесуть процвітання мешканцям історичного села, а, може, й усій Україні, як приносило благо життя славнозвісної Варвари Ніколівни Ханенко.

Після посадки троянд відбулася панахида за Варварою Ханенко в місцевому храмі.

Далі учасники заходу фотографувалися на пам’ять.

Світлана СОКОЛОВА

Фото Юрія ДРЮЧЕНКА

•  

">