Добромол – широкому колу читачив!

У ДП Видавництві «Дніпро» вийшли друком дві книги автора Олександра Турчинова: «Казка про Добромола» – українською мовою та «Казка про Добромола. Сказка про Добромола» – українською та російською мовами. Це веселий і водночас сумний гротеск про нашу сучасність, своєрідне криве дзеркало сучасного суспільства, в якому автор – відомий український політик висміює недоліки політиків та бюрократів, які своїми помилками зводять нанівець свою роботу. Як кажуть ложка дьогтю…

Книга видана для широкого кола читачів.

Замовити можна по em. dnipropbl_@ukr.net, або по тел.: 044-234-23-37

«Казка про Добромола» – це веселий і водночас сумний сатиричний гротеск на нашу сучасність, що цілком органічний у творчій палітрі відомого державного діяча і письменника Олександра Турчинова. Дотепно шаржована оповідь сприймається, як антиутопія ХХІ століття, своєрідне «криве дзеркало» сучасного суспільства, що викликає природний сміх в багатьох перипетіях сюжету. Ця книга-пересторога адресується широкому колу читачів.

«Сказка о Добромоле» – веселый и вместе с тем грустный сатирический гротеск на нашу современность, достаточно органичный в творческой палитре известного государственного деятеля и писателя Александра Турчинова. Остроумно шаржированный рассказ воспринимается, как антиутопия ХХІ столетия, своего рода «кривое зеркало» современного общества, вызывающее искренний смех во многих перипетиях сюжета. Эта книга-предостережение адресована широкому кругу читателей.

Share This:

Художники – генетикам!

Вибране

Спецвипуск часопису “Культура і Життя” №2-3-2018

Євген Гула

Юрій Дрюченко

Надія Сердюк

Ірина Джуваго

Відроджує земля своє коріння
Та множиться майбутнє покоління.
То голос пращурів з минулого лунає
І в Сьогоденні Майбуття плекає!

із вірша І. Джуваго
«Я чую голос рідної землі»

Ірина Леонідівна Джуваго – педагог, музикант, письменниця, художник, координатор проекту «Симфонія здоров’я». Народила
ся, живе і працює у місті Києві.
У 2012 році познайомилася з Наталією Веселицькою. Вона запропонувала участь у проекті «Симфонія здоров’я». В рамках проекту було відкрито спільний проект Ірини та Наталі «Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій».
Творча співпраця відкрила талант Ірини до образотворчого мистецтва. Її цикл картин «Космічний десант» став початком другої частини пригод родини Ластиків та їх нових друзів з гори Доль під назвою «Подорож Ластунчика на гору Доль». Комплект книг: «Приключения Ластика и его друзей из страны «Небывалых
зверей» (проза, стихи, сценарий, мастер-классы), 2013 рік і «Концепция «Путешествие на гору Судеб» у 2013 році був представлений на Всеукраїнському фестивалі української книги.
Ірина Джуваго та Наталія Веселицька стали лауреатами в номінації «Дитяча та методична література». У січні 2014 року – нова перемога:
диплом Міжнародного конкурсу методичної літератури. Цей конкурс проводила «Міжнародна академія «Екології та безпеки життєдіяльності».

Спільно з Наталією Веселицькою в проекті «Симфонія здоров’я» зроблено ще декілька творчих продуктів (серія «Гармонія Всесвіту»). Один з них – відеоальманах «Золота Русь». Він має великий успіх серед глядачів – дорослих (творчої інтелігенції, викладачів мистецьких та педагогічних закладів) та старшокласників, тобто всіх, хто прагне до саморозвитку й пізнання світу засобами мистецтва.
Проект «Космічний десант чи подорож на гору Доль» є подорожжю до Мрій. Користується великим попитом серед школярів молодшого та середнього віку.
Спільно реалізується проведення Міжнародного мистецького Фестивалю «Моя країна «Небувалих звірів», вирощується Сад Любові та Радості.

Вирощується цей сад не тільки в книжках, але й у творчій мистецькій роботі з дітьми в ЗЗСО № 138 Шевченківського району міста Києва. Спільними зусиллями художника Юрія Дрюченка, Наталії Веселицької, Ірини Джуваго за підтримки адміністрації і творчого педагогічного колективу школи створено шкільну арт-галерею «Місто майстрів країни Здійснення Мрій саду Любові та Радості». Декілька років Всеукраїнський мистецький фестиваль «Україна – країна Здійснення Мрій» проводиться на базі галереї разом з партнерами.
Сад вийшов за межі книжки. Він квітне вже і на шкільних стінах.
Але це тільки початок…

“Бережі, світлий янголе Божій, хліборобів України!”
Ольга Коробань-Джуваго “Ода хліборобам”.

Наталія Веселицька

“Місячне місто і птаха-Мати”.
“Столп води з-під землі”.

Мистецька студія «Краплинки»
ЗЗСО № 138
Шевченківського району міста Києва

Share This:

Нагороди Новорічно-різдвяної виставки “Щедрий Миколай-2020”

Новорічна листівка-2020.

Нагороди Новорічно-різдвяної виставки “Щедрий Миколай-2020”

Share This:

ТВОРЧІСТЬ ЄДНАЄ ПОКОЛІННЯ

ТВОРЧІСТЬ
ЄДНАЄ ПОКОЛІННЯ
зустріч з письменницею
Наталією Савіною

Share This:

Майстер-клас з флористики в ЗЗСО №138.

Майстер-клас з флористики в ЗЗСО №138

Share This:

Виставка “Чарівний світ флористики” в ЗЗСО №138 Шевченківського району м. Києва

1 жовтня 2019 року до дня похилих людей в шкільній арт-галереї “Місто майстрів країни Здійснення Мрій” буде відкрито флорістичну виставку “Чарівний світ флористики”. Вона сформована на Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня 2019 року.

Учасники виставки – членкіні народної студії «Флористика» при Київському міському Палаці ветеранів. Керівник – пані Віра Авдєєва-Кристова. Також ви побачите дитячі роботи вихованців гуртка “Флорист” спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 73 з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства Шевченківського району м. Києва. Керівник Молчанова Ірина Всеволодівна.

ЗЗСО №138 Виставка “Чарівний світ флористики”

Share This:

ТОД-XX: День ТАТУСІВ – 11 вересня 2019 року.

Share This:

Український поет – Микола Шпак

11 вересня 2019 року в Україні традиційно відкривається День Тата з метою привернення уваги суспільства до важливої сімейної місії батьківства у царині передачі надбань культури від покоління до покоління.

Прикладом є життєвий взірець навіки 33-річного Тата, українського поета і оборонця Україии від її нищителів – Миколи Шпака, ім’я якого носить вулиця, де розташовано Інститут проблем реєстрації інформації Національної академії наук України.

журнал “Вітчизна”
№5-6, 2005 р.
ХХ СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
АНТОЛОГІЯ «ВІТЧИЗНИ»

МИКОЛА ШПАК
(1909 – 1942)

Микола Іванович Шпак /Шпаковський/ народився 23 лютого 1909 року в селі Липки Попільнянського району на Житомирщині у селянській родині. Батько майбутнього поета був незаможником, садівником. Навчався Микола Шпак у Київському сільськогосподарському інституті та в Запорізькому інституті профосвіти.
Перші публікації віршів з’являються 1928 року. Разом з Ю. Костюком М. Шпак працював на Запоріжжі над утворенням міжрайонної групи «Молодняка» Запоріжжя-Дніпрельстан. Належав також певний час до літературної організації «Лочаф». Працював у редакціях газет.
До Великої Вітчизняної війни вийшли друком збірки поезій М. Шпака: «Наркому рапорт» /1933/, «В дорозі» /1934/, «Моя любов» /1936/, «Багатство» /1938/, «Сила земна» /1940/. Працює письменник і в дитячій літературі: «Казка про горе, потоплене в морі», «Сон Захарка», «Казка про лютого царя і мудру вдову»; пробує перо також у прозовому жанрі та вдосконалює власну художню стилістику, у царині художнього перекладу (перекладає твори В. Маяковського, М. Огарьова, О. Полєжаева, К. Хетагурова та ін.).
З самого початку Великої Вітчизняної війни М. Шпак виступав по радіо, з кореспонденціями у пресі. Крім того, він бере безпосередню участь у боях на підступах до Києва, де потрапляє в оточення, сумним наслідком якого були полон і концтабір. Після втечі М. Шпак про¬бирається в окупований Київ, а звідти на рідну Житомирщину, де організовує підпільну групу опору і на її основі партизанський загін «За свободу». Після масової кривавої розправи фашистів з населенням у квітні 1942 року в рідних Липках М. Шпак клянеться до останнього подиху боротися проти окупантів. Поет сподівається ва встановлення зв’язку з київським підпіллям, проте, виданий поліцаєм, він був схоплений гестапівцями. 19 червня 1942 року Миколу Шпака було страчено фашистським гестапо.
По емерт! письменника виходили його вибрані твори у таких виданнях: «Поезії» /1946/, «Жита красуються» /1947/, «Вибрані поезії» /1950,1952,1956,1967,1979/.

ІЗ ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ
«НАРКОМУ РАПОРТ»
1933 р.

ПОХІД

З розбитих шляхів
на привали нічні
Котився відгомін
пісень голосних.
І тіло зажате
в гарячих тисках.
Роз’їжджений слід
підошов на пісках.
Здавалося, сонце,
і вітер, і ліс
Вдяглися у куряву
яд-завіс.
Разюче ж повітря,
солоне, як піт,
Стискало легені,
мов діяв іприт.
Ішли батальйони,
бригади ішли
По вогкій, родючій
від праці землі.
Озброєний добре
був кожний боєць, –
Гвинтівка, лопата,
а то й топірець.
Збоку баклага
і протигаз,
Пояс широкий
скріпив патронташ.
Скатка шинельна
з плечей звиса,
Затягнутий тренчик,
мов чорна коса.
Зодягнутий хвацько ж
кожний боєць,
Шнурок до шнурочка,
кінець в ремінець.
Чота у чоту
переднім услід.
І пісня із ними
іде у похід.
…Дорога далека,
походи тяжкі,
Тяглись батареї,
піхоти полки.
Лунали далеко
в просторах німих
І ковані кроки,
і кований сміх.
І кидав накази
юнак-командир:
– Нажати на ногу!
Зрівняти ряди! –
Зустрінуть полки ці
найближчими днями
Сили ворожі
страшними боями.
Багато із них
не вернеться назад,
Та буде країна
зростать, мов гроза.
Дорога далека,
походи тяжкі.
Тяглись батареї,
піхоти полки…
У кожному кроці
і в кожному нерві
Несли,
як до бою,
завзяття
маневрів.
1932 р.

ІЗ ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ
«ЖИТА КРАСУЮТЬСЯ»
1941 р.

ЖИТА

Жита красуються, землі вклоняються,
Єдвабом криють даль, переливаються
Отак, як хвилі в синім морі;
Отак, як піски на просторі,
Вітрами зрушені, пересипаються, –
Ніколи їх краси не зрозуміть,
Якщо душею їх не полюбить!

СВІТАННЯ

Укрийте мене, укрийте:
Я – ніч стара.
Нездужаю.
П. Тичина

Поклавши голову на груди Степу,
Скорботна мати Ніч ще досипає
І наганяє тишею сонливість
На Місяця – свого синка ясного;
А він все бавиться; дивись! заплакав.
І зорі – сльози Місяця – із неба
На неї, матір Ніч, вогнем спадають!
Вона стурбовано встає, простує
Житами-росами, садами, лісом,
Бере його на руки, – звеселився! –
І пеленає хмарками, і ніжно
Несе за небосхил: свіжіє вітер,
Туман мережаний услід за нею
Понад пониззям іздійма.
Світає.

З ОСТАННЬОЇ ЗБІРКИ
ДО ЗБРОЇ!
1941 – 1942 рр.

ДО ЗБРОЇ!

Піднімайсь, народ! До зброї!
Враз позбудемось лихої
Долі рабської, тюрми!
Піднімайсь, народ, з пітьми!

Хто не любить з нас свободи!
Чи де є такі народи
На великій всій землі,
Щоб не йшли до неї в млі!

Всі народи йдуть до волі,
Що в ясному видноколі
Промениться повсякчас
І ріднить, братає нас.

Не життя без неї люду.
Це вона серця нам будить,
Як весняне сонце грунт.
І надії знов ростуть.

Нам свобода, воля краю
Над усе дорожчі, знаю.
Ми їх любим, як один,
Так, як матір любить син.

Вічно скніти, бути битим
За свій труд чекать, просити
Ласки в німця, похвальби!
Хай це чинять лиш раби!

Хто за німця, той не любить
Більше краю, злодій губить
Щастя радісних країн –
Гірш тварини, зрадник він!

Німці б’ють нас батогами,
Розправляються із нами…
Що ж, умремо у бою,
Ніж знеславим юнь свою!

До свободи! До свободи!
Уставайте, скуті, горді,
Із мечами у руках,
Ворогам усім на страх!

Уставай, народе мій,
На побідний з німцем бій!

31. І. 1942 р. с. Липки

НІМЕЦЬКА КУЛЬТУРА

Ми крутимо жорна, як люди первісні,
Щоденно я чую розмови зловісні:
Коли б його терло отак по кістках
За те, що примусив тримати в руках
Ці жорна голодні, ці жорна камінні.
Їх крутимо, скорбні, їх крутимо, гнівні,
Невже це культура, невже це прогрес!
Томися у поті, купайсь в ньому весь.
Мабуть, це культура, німецька культура.
Ой хитра культура, для німців не дура. –
Лежить хліб в коморі – закрити млини,
Забрать його краще, – мудрують пани, –
Бо скільки то дядько намеле на жорнах!
Культура німецька, культура проворна!
Так «визволив» Гітлер вкраїнських синів
Від клопоту зайвого, бач, від млинів.
Ще вділить він поля, наріже на спині,
Щоб краще жилося йому на Вкраїні.
Ще й «визволить» дума від всього і всіх,
Голодним – щоб сльози, а Гітлеру – сміх.
Він хоче з торбами по лісу, по полю
Пустити шукать нас жебрацькую долю.
Він хоче із рідної хати в степи
Нас вигнати, клятий, віднять їх собі.
Та тільки ми злісно вже крутимо жорна, –
Культура німецька, культура проворна!

7. ІІІ. 1942 р. с. Липки

Я ЛЮБЛЮ

Я до всього вас ревную,
Спокій цим собі руйную,
Люба, дорога.

Я ревную і до сонця,
Що крізь схилене віконце
Пестить коси вам.

Я ревную і до вітру,
Він розносить вість по світу,
Як цілує вас.

Я ревную і за погляд,
Бо до інших він не строгий,
Погляд дорогий.

Я ревную геть до всього,
Що для вас є дорогого,
Так вас полюбив.

Я хотів би цвітом бути,
Щоб весь біль мені відчути,
Як зірвете ви!

4. ІІІ. 1942 р. с. Липки

ЧИ СМІЄМО?

Таке п’янке кохання!
Кохатися ж не смієм,
Любов в серцях лелієм
Від рання і до рання.
Чого в чуттях бунтуєм?
Іде війна навколо,
Але в душі не голо.
Любов – як сад, квітує.
Любов із боротьбою –
Подруги нерозлучні.
Ми мріємо, як учні,
Побратися з тобою,
Зійтись, як переможем,
Як ворога здолаєм,
Ми так цього бажаєм,
Що й розказать не можем!

Таке п’янке кохання, –
Кохатися не смієм!
Хто любить в це світання,
Той воювати вміє!

7. V. 1942 р.

БАЖАННЯ

Ти так хотіла сина,
Похожого на мене,
Щоб він, кохана Зіна,
Тобі казав би: нене.
І ссав тугі б він груди,
Що цілував їх тато…
Ой скільки діти будять
Чуттів в серцях багато…
Ти так його хотіла
І разом з тим боялась,
Голубка сизокрила,
Тому цього не сталось.
А то б він ріс, тривожив
І радував би матір,
Такий на мене схожий,
Моїм ім’ям назватий.
Ходив би він до школи,
Співав би пісню волі,
Що воїн, я, Микола,
Складав у лісі, в полі.
Я в братській буду, Зіна,
Лежати поміж кленів…
Ти так хотіла сина,
Похожого на мене.

10. V. 1942 р. В Х-ському лісі

МЕНЕ НЕМА

Мене нема.
Поцілунком прикрила,
Ніби квітами, обсипала мила.

Мене нема.
Наді мною сосни сиві
І очі рідні в їхній зливі.

Мене нема.
Бо соловей співає,
Спокійно трелі розсипає.

Мене нема.
Бо тиша скрізь довкола,
Що бурі родить біля мола.

Мене нема.
Нема! Казати годі!
У буревій у дні свободи.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10. V. 1942 р.
До змісту журналу “Вітчизна” №5-6, 2005 р.

Share This:

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТАТА

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТАТА
заснований Україною  11 вересня 2000 року
Середа
11 вересня 2019 року

Місце проведення:
м. Київ, вул. Миколи Шпака, 2
Інститут  проблем  реєстрації  інформації  НАН України
 п’ятий  поверх, актова зала

реєстрація  з 13-30 год.
початок об 14-00 год.

Програма дня

УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ «ТОД-ХХ»

спільно з ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»,   Міжнародною академією культури безпеки, екології та здоров’я,  Федерацією  інвалідів систем спортивної реабілітації «Тамарина», проектом «Симфонія здоров’я», Об’єднанням  працівників культури України.

 Представлення до Міжнародного Дня Тата

ВИСТАВКА РОБІТ ХУДОЖНИКІВ
Центру духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія”

 «ВИХОВАННЯ ТВОРЧІСТЮ»
Наталія Веселицька, керівник проекту
Ірина Дживаго, координатор проекту

«ДУХОВНЕ ЗБАГАЧЕННЯ РОДИН ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА»
 Юрій Дрюченко, голова журі з образотворчого мистецтва
фестивалю “Україна – країна Здійснення Мрій”

ВИСТАВКА УКРАЇНСЬКИХ РУШНИКІВ ТА ХУСТОК
із приватної колекції п. Людмили Грабовенко
членкині Національної Ради жінок України,

члена Спілки журналістів України

 Вручення подарунків Татам під небесно-золотим Прапором України

Вітання урочистому відкриттю  XХ МІЖНАРОДНОГО «ТИЖНЯ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ» В УКРАЇНІ:

  • Вітальне слово голови Всеукраїнського громадського  об’єднання «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів Володимира Петровського;
  • Вітальне слово голови Всеукраїнського координаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми “Освіта дорослих України” проф.    Сергія  Болтівця.

Доповіді і повідомлення:

СІМЕЙНА РАДА У ВИПРАВЛЕННІ ЗИЗООКОСТІ ДІТЕЙ
ДО 5-Х РОКІВ: УСПІХ  УКРАЇНСЬКИХ  УЧЕНИХ
Вячеслав Петров, Директор Інституту проблем реєстрації інформації  Національної академії наук України, академік НАН України, доктор технічних наук, професор;

ДІТЯМ ПОТРІБНІ ТАТИ
Валентина Колечко, Голова Великої ради матерів України, доцент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, кандидат педагогічних наук.         

ГАРМОНІЯ ІНТЕЛЕКТУ І ЗДОРОВ’Я В ШКОЛІ ТА В СІМ’Ї
Наталія Яновська, Орудниця Всеукраїнського проекту «Гармонія інтелекту і здоров’я»,   кандидат медичних наук;        

ІСТОРІЯ ДАРОВАНИХ ТАТАМИ ІГРАШОК У УКРАЇНСЬКИХ СІМ’ЯХ
Світлана Петровська, Заслужений працівник культури України;  

СІМЕЙНЕ ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
І КРАЇН ЄВРОПИ В АРҐЕНТИНІ
Людмила Черниш, Президентка Асоціації громадянУкраїни і країн Європи в Арґентині “Єднання”.

КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА
лауреатів  Міжнародного вокального конкурсу імені
Квітки  Цісик, присвячена Дню Тата;
 

КОНЦЕРТ УКРАЇНСЬКОЇ  ПІСНІ
Печерської місцевої районної в місті Києві організації ВГО
«Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ІНТЕРАКТИВНА ДЕМОНСТРАЦІЯ ІСТОРІЇ ДАРОВАНОЇ

ДІТЯМ ЇХНІМИ ТАТАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ІГРАШКИ

Share This:

Тиждень освіти дорослих в Україні-XX. 2019 рік

Заходи Тижня освіти дорослих в Україні проходять у другій декаді вересня. Це міжнародна ініціатива, яка проводиться з 1999 року під егідою ЮНЕСКО. Офіційну підтримку Тижня освіти дорослих здійснюють структури Міністерства освіти і науки України.

Тема 2019 року:

КУЛЬТУРА, ОСВІТА І НАУКА В СІМЕЙНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ

Тиждень освітнього зростання в Україні спрямований на розширення пізнавальних процесів в суспільстві, особисте вдосконалення освіти і культури дорослих людей. Ця міжнародна ініціатива підтримується в більш ніж 50 країнах світу. Щорічні події проводяться з 11 по 17 вересня.

Чи є межа у досконалості або достатньо досягти певного рівня освіти?
Практика показує, що знань не буває занадто багато. Навпаки, їх, як правило, недостатньо. Однак, далеко не кожен розуміє це. Завдяки пізнавальним процесам, які аж ніяк не закінчуються з досягненням певного віку, коли про людину можна сказати, що вона є дорослою, відбувається найважливіше ствердження незримих життєвих процесів, що йдуть слідом за суспільством. Ці процеси впливають на все. Не тільки на культуру або самоідентифікацію. Вони є невід’ємною частиною нас самих, єдності багатополярного соціуму, пошуку відповідей на нові виклики, які ставить перед нами завжди унікальний поточний момент.
Наука давно відмовилася від того, щоб стояти на місці. Догми або виявлені закономірності – лише частина якогось, більш масштабного і великого, що нам ще належить пізнати. Дотримуючись тільки вже досягнутих знань, ми часто не помічаємо, як ставимо себе в якийсь глухий кут. Обмежуємо свої можливості, скорочуємо творчі і новаційні підходи, перестаємо стежити за диханням життя.
Ще древніми людьми було помічено, що “користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її” (Еккл.7: 12). Освітній підхід до поліпшення систематизації вже відомих знань значно підвищує шанси на збереження нашої власної гармонії, допомагає нам бути максимально корисними не тільки для себе, але і для оточуючих нас людей, розвивати суспільство і створювати необхідні зв’язки.
З 1999 року в Україні щорічно проходить “Тиждень освіти дорослих”, який проводиться під егідою ЮНЕСКО. Підтримку цього заходу надають офіційні державні структури – Міністерство освіти і науки (МОН), Всеукраїнське координаційне бюро «Освіта дорослих України» та Міжнародна громадсько-державна програма «Освіта дорослих України». Заходи проходять на базі освітніх установ із залученням відповідних фахівців по всій країні. Як правило, вибирається загальна тема року, наприклад у 2017 році темою Тижня освіти стане розмова про спадщину народу України.
Якщо ви зацікавилися цим заходом в місці вашого проживання – стежте за відповідними повідомленнями представників МОН і його структур в пресі, ЗМІ та на офіційних сайтах.
Приєднуйтесь до Тижня освіти дорослих!

gallery wordpress plugin

Share This: