Дві керівниці Тетяни продовжують спілкування.
Керівник групи дітей Тетяна запитує Софію Книш, розповідає про співтворчість.
Запитання читачів
Відповіcти
Архіви категорії: Арт-тренінг «Світ моєї Мрії»
Фотосесія Наталії Веселицької майстер-класу Софії Книш. 28 серпня 2015 року
Майстер-клас Софії Книш. Наталія Веселицька читає дітям текст завдання.
Діти малюють.
Діти з готовими малюнками.
Фрагмент дитячого малюнка.
Діти Дарують малюнки Софії Книш. Український дім.
Зліва напрво: Софія Книш, художник, письменниця, педагог; Наталія Веселицька, автор проекту “Симфонія здоров’я”; Ірина Дживаго, координатор проекту “Симфонія здоров’я”. Український дім.
Сарнацькі Анжела і Арсен після заходу.
Зліва направо: Ірина Дживаго, координатор проекту “Симфонія здоров’я”; Йосип Кобилко (ЦБС Голосіївського району), Софія Книш, художниця, письменниця, педагог; Наталія Володіна-Панченко, художник, педагог; Ірина Іванова, географ, педагог. Українській дім.
Майстер-клас від Софії Книш
Арсен роздумує: “Що ж малювати далі?”
Иллюстрації до віршів Софії Книш:
- Першими полетіли виконувати царський указ вітри. Напали на птахів і давай їх з ніг збивати, щоб ті не могли йти та повернули назад.
Дмуть вітри, задувають та з шляху птахів збивають:
Ідіть геть, звідси геть!
Знищу вас я, знищу вщерть!
Хурделицю наведу
Ху-у-у-ду-ду! Ху-у-у-ду-ду!
Дмухали вітри, задували, все ж птахів не зупинили та з наміченого напрямку збити не змогли.
- За вітрами нишком підібралися морози. Розкидали лукаві мільйони іскристих, пухнастих сніжинок та заспівали пісеньку:
Ніч надходить в Антарктиду,
День втрачається із виду.
Заколисуємо ніжно
На перинці білосніжній.
Учасниця майстер-класу роздумує над малюнком.
Птахи на умовляння не піддалися і не зупинилися, аби не змерзнути. Йдуть та йдуть по безмежному льодяному просторі.
- Третьою почала чаклувати заметіль:
Мої чари, чари злії,
Мої чари лиходії,
Пташок в танці закружіть,
В крижинки перетворіть!
Та даремно заметіль старалася. Її чари на пташок не подіяли. Заволала хурделиця від безсилля і відступила. А пінгвіни мовчки йдуть собі, бо бережуть свої сили. Все вперед та вперед, у напрямку білосніжної пустелі, туди, де колись з’явилися на світ і вони.
Діти зі своїми малюнками до казки Софії Книш “Пін-Вінг”.
Картина. Ірина Дживаго
Картини Софії Книш.
Автор вірша “Картина” Ірина Дживаго.
Я услышала как краски
Попросились рисовать.
Кисти дружно вдруг запели,
Стали краскам помогать.
Тут палитра появилась,
Холст предстал передо мной.
Света луч прошил Пространство,
Стал моею он рукой.
В миг расцвёл цветочек алый
На картине, будто кровь.
Он светился, улыбался,
Изливая сверхЛюбовь.
Солнце апельсином спелым
Осветило всё вокруг.
Ярко-жёлтыми цветами
Заиграл зелёный луг.
Синею водой струилась
За пригорками река.
Над рекою появились
Золотые облака.
И пролился дождь весёлый –
Всю картину ожевил.
В завершеньи луч беспечный
Радугу мне подарил!
23.01.2013
Софія Книш представляє глядачам Ірину Дживаго.
Картини Софії Книш.
Для кого казка?
Як народився сюжет?
Это сказка о животных. Написана на основании научных данных из жизни императорских пингвинов. Императорские пингвины – самые высокие и массивные из всех пингвинов, их рост может достигать 122 см, а вес – 34 кг.
- Есть идея!
Я собираю материал к продолжению истории о Пин-винге. Опять же на реальных событиях. В прессе писали о пингвине, который оказался в Новой Зеландии. Должно быть, в поисках кальмаров и морских рачков пингвин просто сбился с пути, высказывали предположения специалисты. И приплыл к Новой Зеландии из Антарктиды, преодолев около трех тысяч километров.
Питаются эти животные рыбой, кальмарами и крилем. Охотятся группами.
Мне пришлось порыться в ВИКИПЕДИИ и справочниках прежде дать имена героям:
Пен – голова
Гвин – белая
Пин-винг – Википедия: очень похоже на пингвин английсое: pinwing — крыло-шпилька (Версия довольно сомнительна, так как в самом английском языке слово «пингвин» пишется как «penguin»); от латинского слова лат. pinguis — «толстый»; это подтверждается тем, что во многих европейских языках слово «пингвин» ассоциируется со словом «толстый»
И все имена героев сказки взаимосвязаны. Это как игра звуков и смыслов.
Картини з арт-тренінгу-2015 за участю Арсена Сарнацького
Казка “Пін-Вінг”
Трапилося це на крайньому півдні Земної кулі у ті давні, минулі часи про які кажуть так: «Це було мільйони років тому». На землю, яка буяла квітом і зеленими рослинами, де було досить звірів, де співали птахи, прийшло горе.
Лиходій Холод захопив цей край, оголосив себе царем і знищив тут все живе. Відтоді товстий-претовстий шар льоду покриває Антарктиду, а колись квітуча місцевість перетворилась у суцільну льодяну пустелю – царство холоду.
Але на світі живуть дивовижні створіння – імператорські пінгвіни, які царя-злодія не бояться. Щороку, на початку зими, тисячі пінгвінів приходять в Льодяне царство і, перевалюючи з боку на бік, вдень і вночі, хоробро рухаються у глиб Антарктиди. У льодяній пустелі саме й відбувається те, заради чого вони й потерпають неймовірних труднощів: вони пізнають щастя бути татом та мамою. Так було й цього разу…
«Як наважуються не боятись мене ці вперті птахи? Мене? Царя, перед яким ніщо живе не може встояти! Ніч полярна попереду, а від ґвалту цих дурних птахів немає ні сну, ні спокою! В чому сила цих впертих істот?» – Розгнівався цар і видав наказ про вигнання птахів з Льодового царства, а виконавцями Холод призначив вітер, заметіль та морози.
Ілюстрації Софії Книш до казки Софії Книш “Пін-Віінг”:
Софія Книш підписує книгу Арсену Сарнацькому.
Картини Софії Книш “Пін-Вінг” на виставці в Українському домі.
Арсен Сарнацький з подарунком від Софії Книш.
Арсен Сарнацький читає фрагмент казки Софії Книш “Пін-Вінг”.
