25 листопада 2016 року в школі №138 міста Києва відбувся День Гідності та Свободи серед учнів 5-11 класів за участю учнів 3-А класу. Захід був присвячений революційним подіям на Майдані в 2013–2014 рр. Гостем заходу став учасник Майдану, художник, учасник проекту по встановленню пам’ятника Небесної сотні та героям АТО Юрій Петрович Дрюченко, Голова Асоціації членів Національної спілки художників України — учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Автор сценарія і відеоряду – Наталія Веселицька. Вірші Наталії Веселицької, Ірини Дживаго, Тетяни Попової, Олега Стрекаля, переклад його вірша Тетяни Майданович.
Людині природньо сподіватись на краще. Важливо, щоб Надія не була марною. Далеко не у кожної людини збуваються найкращі сподівання.
Сподівання на гарне життя в рідній Україні, можливість бачити світ і вільно спілкуватися, реалізовувати свій творчий потенціал – заради цього українці різного віку вийшли на майдан в листопаді 2013 року.
Вірш про сенс життя і надію (1)
Мої сподівання на кращі події –
Я вірю і знаю – є в світі любов!
Вона до краплини, калини, людини.
Без неї не має духовних основ.
Є творчість у світі!
І ми її діти!
Свобода нам сяє –
Наш зоряний птах.
Не можна радіти,
Коли наші діти
Не бачили сонця
У власних очах!
Сонце у житті людини символізує найкраще – щирість, гарний настрій, кращі сподівання, віру в майбутнє.
На дорозі люди сонця чекали,
Чорні гори смутку вони нагадали.
Їх бажання в небі піснею летіло.
Та, на жаль, це сонце для людей згоріло.
І на темній скелі зірки танцювали.
В королівство ночі вовки завітали.
Нагадали люди добре і погане.
Та, на жаль, це сонце для людей не встане.
Приспів:
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Сліпим очі відкривай!
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Сліпим очі відкривай!
Приспів:
Не відкрили очі промені щасливі
Та у хвилях ночі скарб людський згубили.
Народились діти – та світла їм не треба,
Бо на їхні очі насипали пепла.
Приспів:
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Сліпим очі відкривай!
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Ранок Божий починай!
Речитатів:
Прилетіла з неба птаха легкокрила,
Розгорнулись в душах янгольськії крила,
І прозріли очі від проміню сонця.
Запалили люди свічки у віконцях.
Коли люди не зрячі, то не можуть побачити сонце… Але, коли прозрівають, то здатні помітити легкокрилого птаха свободи і впустити його в свою душу. Тоді він стає зіркою Благовість (3).
Ця зірка Благовість.
І в небі України
Вона запалена
Сьогодні недарма.
Нове життя триває
І віднині
Не володіє нами
Вже пітьма.
Панує творчість.
Ми впізнали
Хто ми.
Впізнали Мати,
Світло, що з її лиця.
Тому немає суму,
Болю, втоми.
І плідним стане
Прагнення митця.
Поєднанно усіх прорабів Духу.
Будуєм храм
Одвічного життя.
Співаємо.
Благаю, Простір, слухай,
Як наша Пісня
Поведе до майбуття.
Живе в кожнім серці крилатеє слово,
Полюють даремно за ним птахолови
Не варто, не варто за ним полювати,
Його не спіймаєш не кинеш за грати.
Шалене це слово незаймана птиця
Його не лякають вогні інквізицій
Воно окриляє сплюндровану мову,
Згадаймо його всі ми знову і знову…
Як зветься цей чарівний птах,
З блакиттю чистою в очах?
Свобода!
Щоб віри смолоскип не згас
Хто в темні ночі кличе нас?
Свобода!
Хто нас виводить із пітьми,
Хто робить нас усіх людьми?
Свобода!
Хто своїм сонячним крилом
На битву кличе з вічним злом?
Свобода!
21 листопада 2013 року підписано Указом президента України Петром Порошенком як День Гідності та Свободи 13 листопада 2014 року «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…»
21 листопада 2013 року – річниця Євромайдану. Три роки тому на центральній площі України розпочався порівняно небагатолюдний протест прихильників євроінтеграції, що вилився в підсумку у повалення влади, що, в свою чергу, спровокувало згодом війну на сході України.
Майдан поміняв країну на «до» і «після», показавши, що в Україні є патріоти, готові захищати країну навіть за відсутності необхідного озброєння та адекватного командування.
Згадаємо про те, як змінювався Майдан, починаючи з 21 листопада 2013 року, які трагичні події пережила Україна!
Почорніла – Майдану кров,
Йду по ній – мов померклий жар.
Ненадійний неба покров,
Революцій пробито буквар.
На бруківці – свічі в строю,
Підійду – додам і свою.
Залишуся, і постою.
Життя на краю…
Почорніла Майдану кров.
Дощ і кулі – коли ж їм спин?
Ненадійний неба покров,
А для нас же родивсь Божий Син…
Та коли далеко Святі,
Сотня мовчки стає на путі
Кулі тій, що руйнує, мстить,
В наше серце летить…
Героїчна смерть Небесної сотні та інших героїв Євромайдану вимагає вшанування та увічнення величі їх подвигу та не переможності Українського духу.
Вшанування та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні для нинішнього та прийдешніх поколінь, встановлення комплексу пам`яті на вул. Інститутській розроблено найкращими митцями України під орудою Народного художника України Aнатолія Гайдамаки.
Основна ідея створення пам’ятника: душі загиблих захисників України незримо присутні поряд з нами. На склі перил мосту заплановано розміщення фотопортретів НЕБЕСНОЇ СОТНІ та деяких загиблих воїнів АТО.
Фігури ангелів зроблені з анодованих алюмінієвих трубок, що підкреслює Небесну сутність героїв, перехід від матерії в духовний світ.
Про цей проект розповість учасник Майдану, художник Юрій Петрович Дрюченко, Голова Асоціації членів Національної спілки художників України учасників наслідків аварії на ЧАЕС.
“Танок Ангелів”. Танок 11-класників.
Виступ Юрія Петровича Дрюченка, гостя заходу, художника, учасника революційних подій 2013–2014 рр.
З вдячністю схиляємось перед пам’яттю героїв, які віддали своє життя за щасливу і вільну країну.
Хвилина мовчання.
«Пісня пливе кача».
Нескінчені шляхи золоті —
На війну вже пішли хлопці.
Захищають країну,
А нам лише Ангел
лишився в віконці.
Нескінченість у вісімки є.
Нескінченість від болю і втоми.
Я благаю, щоб діти землі
Пам’ятали про Божі закони.
Пам’ятайте віддавших життя
За щасливу і вільну країну.
І якщо розумієте світ,
То всім серцем любіть Україну!
Повернення сина на рідну землю з інших країн і її захист – головна думка наступного тексту.
На повернення блудного сина
Зачекалась земля України.
Поки він за кордоном мандрує –
Вороги рідну землю плюндрують.
Попелюшкою стала царівна,
Овдовіла свята королівна.
Кров’ю чистою землю полили,
Кращих юних синів загубили.
Де ж блукаєш, сину мій рідний?
Чи тобі вірний шлях не видний?
Чи не світить зірка в дорозі?
Не чекає любов на порозі?
Крижане твоє, кам’яне серце
Хай розтопить сльоза гаряча.
Хай засяє Вітчизни сонце
І всміхнеться, нарешті, вдача!
Повертай ти коня до Дому.
Не служи просто та нікому.
Ти відчуй як душа співає
І життя на землі прославляє!
Коли в серцях прокидається надія і є віра на краще, то ця любов розтоплює серця і змінює майбутнє на краще!
Виступ завуча з виховної роботи школи №138.
