Cвітлана Шевченко

Учасниця Фестивалю-конкурсу літературного напрямку – Cвітлана Шевченко.

Учасниця Фестивалю-конкурсу літературного напрямку — Cвітлана Шевченко.

Учасниця Фестивалю-конкурсу літературного напрямку — Cвітлана Шевченко.

Друзья берегите любовь (1)

Друзья, берегите любовь!
Зовите, зовите ее чаще в свой дом.
И буде рассвет и буде закат,
Ведь она оберег, ведь она постулат.

Не огорчайте ее никогда.
И будут, счастливыми лица, всегда.
Друзья берегите, берегите любовь,
Пусть голуби счастья, воркуют под вашим окном!

Друзья берегите, любимых всегда,
Пусть только, от счастья кружится вновь голова,
Что бы жизнь, счастливым мгновеньем была,
В любви вы купались, не мелела эта река!

Поверти! – это не на смешки, не пустые слова,
Пусть чем-то другим, забита вновь голова,
Но не устану, я вам повторять,
Плохое уйдет, любовь будет
                           царствовать на троне опять!

Блюз дождя (2)

Задерну шторы я сильней,
Зажгу в спальне, сто свечей.
И буду слушать, блюз дождя,
Он вновь напоминает о себе,
с приходом октября.

В тиши звучат твои шаги.
Быть может,
мы с тобою далеко зашли?
Будто окна приоткрыты в Рай,
За окном не осень, вечный май.

Дождь сошел  с ума и осень,
Приоткрыла дверь,  пахучих сосен.
Не уже ли так бывает?
Осенью любовь цветет, не увядает.

Вот какая осень – «баловница».
Может блюз дождя,
                       мне только сниться?
От любви я задыхаюсь,
Но живу, дышу,
люблю и убеждаюсь.

Может блюз дождя и нужен?
Без шагов любимых,
мир так скушен!
Приходи, ми будем с Вечностью на “Ты”.
Слушать блюз дождя,
ах эти  осенние цветы,

Что подарил мне их любимый,
Слышен запах их жасминный.
Вечность, кофе, блюз осенний,
Уронил на плечи, поцелуй не тленный!

Без тебе (3)

Без те6е важко, а з тобою гірко.
Цілуй, цілуй мене,
                      присядь до мене ближче,
Ти як вогонь, як вітер в полі,
Такий як він, вдячний своїй долі.

З тобою весело, без тебе сумно.
Мовчи, мовчи хоча це й не розумно.
Вічність намагаєшся спинити,
Хто ти, що не можу без тебе жити?

Без тебе гірко а з тобою легко.
І на душі у мене, тепло.
Ти наче той вогонь,
                     що об жигає скроні,
Обличчя, губи, та долоні.

З плечей, зриваєш краплі дощові.
Хто ти, хто ти? Ради Бога, не мовчи!
Присядь, ми будемо слухати, мовчання,
Хуртовини зимової зізнання.

Живу, а значит буду (4)

Живу, а значит буду,
Жить дальше буду, как могу.
Цепляясь за счастливый случай,
Как за соломинку в стогу.

Молчат боги, молчат и люди.
Послушайте, я дальше говорю,
Не судите очень строго.
Молчат, молчите, я творю.

Творю себя в лучах Вселенной,
Замри, замри все  живущее на ней.
Намылила с утра я тело пеной,
Смыв  водой любимый спрей.

Пошла на кухню, кофе заварила.
С утра так дышится легко.
О боже, что ж я натворила?
Я убежала  от всего,

Но от всего, себя не захватила,
Ведь от себя дороги нет,
Быть может я не домолила
Взрастив в душе микрокосмичный грех?

Бежать, бежать, что было мочи,
Но от себя не убежишь.
И словно я  открыла очи.
Жить, а значит действовать,
                                      вот в чем секрет!

Кто-то в очереди  стоит за счастьем,
На небесах награды раздают.
Позвольте кто последний,
                               сетуя за этим драньем?
Закат то бархатный,
                               а птицы как поют!

Живу, а значит буду,
Жить буду дальше как могу,
Так и не попав на прием к Будде,
Сейчас Он в поиске соломинки в стогу!

Лісова пісня (5)

Пісню мавка, слухала у лісі,
Ця пісня –  дзвінка, голосна.
О, як виспівує соловей у стрісі,
Своїй коханій, пречудові ті слова.

Яка ж то пісня – потаємна,
Заходить серце, хоч на мить.
Як на душі у мене темно.
Залиш мені її, залиш!

Залиш мені її, коханий,
Почуй, як серце від розпуки це болить,
Залиш свій, поцілунок палкий та жаданий,
Щоби не брати гріха на душу, ворожить.

Прийди, та розпитай у мене,
Про не легку, жіночу доленьку мою,
Не кохання прошу я у тебе.
Буд ласка, не залишай мене одну!

Як любиш, той люби: Ліси і ріки,
Люби людей, дітей, вогні.
Тебе молю, своїми палкими вустами,
                                  закрий мої ти мокрі віки,
Почуй мене коханий, не мовчи!

Любов врятує світ (6)

Небесна мова:- Хто її почує?
Небесна мова – мова голосна.
Тому навіки крила подарує:
Любов, любов, – як свят весна.

Любов не купиш ти за гроші,
Вона не продається у «Сільпо».
Стоїть поет, скроні у пороші:
– «Візьміть любов,
                   вона не тільки в книзі, чи в кіно.

– Візьміть за дарма, не за гроші,
– А просто так,
                  щоби собі кохання повернуть.
А люди в натовпі спішать і  досі,
Не помічаючи єдину суть,

Що лише любов, цей світ врятує,
Підійме над світом:
                     страху, розпачу, жалю.
– Мову хто небесну, цю почує,
– Любов, любов тому я віддаю!

А люди все спішать,
                    не помічаючи поета,
У них своє кіно, своє життя.
– Зупиніться, хоча б на мить!
Небесним ангелом прозвучала
                                 любові вже сонета,
Що лише любов врятує світ,
                                 любов як Істина  Стара!»

Не відрікайся від кохання (7)

Не відрікайся від кохання, ні на мить.
Хай під тортурами, тіло змучене болить,
Хай хрест важкий впивається у груди,
Не хай тебе забули люди.

Не відрікайся від кохання,
                                   ти мій друже!
Не хай, не хай в душі твоїй калюжі,
Не хай ти грішник, чи святий.
Без кохання важко в світі жити,
                                   ти мені повір!

Не відрікайся від любові,
                                    як там не було,
Хай у житті твоїм темно.
Я знову й  знову повторюю
                                    не хитрі ці слова,
У світі Істина проста.

Іди, іди. – пий божевільну цю отруту,
Не хай, не хай зречуться
                                    найдорожчі друзі.
Адже Істина допомагає в світі:
                                    надіятись, вірити, любити.
Любов – це подарунок, найдорожчій в світі!

Не жалкуй за кожну мить свого життя:
Пий, жадай щастя, це сповна.
І дякуй долі, що привела тебе у світ,
Щоб у коханні прожити багато зим та літ!

Обвінчана з Поезією я (8)

Обвінчана з Поезією я.
Ти не суди мене буд ласка.
Поезія – це насолода, для життя,
Поезія, моє кохання і поразка.

Я хочу так зарадити собі,
Та знову п‘ю це божевілля,
Пускаю думки по воді,
Прийдеться бути дружкою
                           на їхньому весіллі.

Обвінчана з Поезією я,
Вінчав нас з нею вітер в полі.
Не питай чому сумна.
Я вдячна до останку своїй долі.

Що кохаю, злітаючи у даль.
І п‘ю отруту божевілля.
Ти не ревнуй к поезії – це жаль,
Поезія – це мої ліки від безсилля!

Така вже доля, вся моя,
Не вдієш вже нічого,
                        хоча і намагайся,
Обрала до останку я цей шлях сама,
Лише зрозуміти мене ти постарайся!

Обираю я кохання (9)

Обираю я кохання,
З вечора до самого рання.
Без нього, вже не можу жити,
Прийдеться цю долю, до останку пити.

Я обираю світло й море,
Запах троянд, та житнє поле,
Усмішки, миттєвості життя і друзів,
Не хай так було, так і буде.

Я обираю, присмак поцілунків,
З днів, найдорожчих подарунків,
Переплетену у вічності тканину,
Шлях з ромашок, голубінь долину.

Жіночими долонями,
                 хмар пухких доторкнутись намагаюсь,
Розгледіти у темряві зорі, присягаюсь.
Слухайте, заздріть боги та люди,
Адже можна на землі,
                від кохання божевільною бути!

Злітаю кожну мить, на крилах цих небесних,
Сплітаю я вінок, з днів прекрасних і чудесних.
Кожну секунду дякую, за мить свого життя,
Обираю я кохання, обрала його з споконвік сама!

Я женщина и это свято (10)

Я женщина и это свято,
Ловить мгновенье, учусь я на земле.
Как растет трава, летним вечером примято,
Отображаясь красками, в душе.

Любить и верить, рождена,
                             чтоб жизнь сделать сказкой,
Соткать из дней прекраснейший музей.
Не смотря, что там у каждого
                             находится под маской.
Любить и верить, вот мой жизненный удел.

Такая участь, выпала мне Небом,
Нам не выбирать, кем рождаться на земле.
Мужчинам хорошо, они сильнее телом,
А женщина, а женщина в сто крат сильней в душе.

Сестра, подруга, мать, все в этом слове,
Переплелись и покорились, навсегда  судьбе.
О, женщина, мадонна мира, слава истиной основе,
Благословенна будь ты на земле!

***********************************************

Літературний Фестиваль-конкурс

Share This:

One thought on “Cвітлана Шевченко

  1. Pingback: Літературний конкурс «Моя країна Небувалих звірів : Сад Любові та Радості»-2014 | ЗОЛОТА ЛІРА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.