Світлана Потера

КОРОТКА ТВОРЧА БІОГРАФІЯ СВІТЛАНИ ПОТЕРИ

 
пісенні альбоми Світлани Потери
 
Світлана Миколаївна Потера – поетеса, композитор, співачка, член Асоціації діячів естрадного мистецтва України і Творчого об’єднання «Світлина» Спілки жінок м. Києва, лауреат І-го Міжнародного православного фестивалю авторської пісні «Благодатне Небо» (м. Київ-2007) і XІ Всеукраїнського фестивалю сучасного романсу «Осіннє рандеву» (м. Миргород-2011) в номінації «Кращий композитор фестивалю», дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Православна моя Україна», присвяченого 1020-річчю Хрещення Русі, в номінації «Поезія».
Записала і випустила 8 компакт-дисків власних пісень, написаних на вірші відомих українських та російських поетів Евангелия сладостные звуки», «Шёл паломник по дороге», «Молитва души», «Зерно добра», «По дорозі добра», «З Різдвом Христовим Україно», «Воскресіння», «Я хочу музикою стати».
Світлана Потера є автором  музики і першою виконавицею гімну Свято-Георгієвського Міжнародного Православного Фестивалю Культури і Творчості (м. Київ-2012), написаного на вірші відомої православної поетеси Тетяни Шорохової.
Виступала на сценах Київського Будинку вчителя, Київського Будинку вчених, Центрального будинку художника, в Українському домі, Галереї «Соборній», Свято-Володимирському духовно-просвітницькому центрі, на Православних виставках в м. Києві та інших містах України, в музеях, бібліотеках, учбових закладах, Таврійській  духовній семінарії.
Пісні Світлани Потери звучали на Українському радіо і телебаченні.
Головні нагороди за творчі досягнення і духовно-просвітницьку діяльність: Грамота Священного Синоду УПЦ і Ювілейний орден в пам’ять святкування 15-ліття Архієрейського Харківського Собору і Предстоятельського служіння Блаженнішого Володимира Митрополита Київського і Всієї України;  Грамота Управління духовної освіти Білоцерківської єпархії УПЦ «За вагомий вклад у плекання духовності молодого покоління та активну участь у підготовці й проведенні семінарів-практикумів для слухачів Обласного опорного закладу освіти з курсу «Біблійна історія та християнська етика»; Диплом і Почесний нагрудний знак Свято-Георгієвського Міжнародного Православного Фестивалю Культури і Творчості гості і автору музики гімну фестивалю «За майстерність і високий творчий потенціал»; Золота медаль «Берегиня козацького роду» і Почесна грамота МГО Козацтво Запорозьке «За активну участь у відродженні і розвитку Козацтва Запорозького в Україні»; Подяка Українського благодійного фонду пошуку «Пам’ять» «За громадську діяльність у духовно-патріотичній роботі по увічненню пам’яті полеглих захисників Вітчизни, виховання населення на героїчних подвигах учасників Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»; Подяка Перечинської міської ради «За значний вклад у розвиток духовності, утвердження принципів християнської моралі серед дітей, молоді та активну участь у фестивалі духовної пісні» «Під зорею Божої Матері» (Закарпаття); Подяка відділу культури і туризму  Обухівської районної державної адміністрації як автору пісенного альбому «Зерно добра», створеного у співавторстві з російською поетесою Тетяною Шороховою – жителькою м.Тосно (Ленінградська обл.) містом-побратимом м.Обухова «За активну творчу діяльність та налагоджування культурних зв’язків між Україною і Росією»; Подяки і Грамоти Кагарлицької районної державної адміністрації та Кагарлицької міської ради.
Народилась і проживає у м. Кагарлик Київської області.

За освітою – педагог.

«Я хочу музикою стати»:  композитор і співачка Світлана Потера на шляху до своєї мрії

           Людмила Добровольська
Заслужений журналіст України
 
…Пісня, що дрімала десь у лоні минулого, випроставши крила, линула до людей. У ліричних співзвуччях звідкілясь брався незнаний досі вогонь почуттів. А втім, чому  незнаний? Щира душа, палке серце і теплі долоні автора і виконавці пісень Світлани Потери  благословляли свої творіння на радість людям.
             Я пісню шукала, яку світ не знав,
             Якої ніколи ніхто не співав…
             Та пісня обійме любов’ю весь світ –
             У кожній душі розцвіте дивосвіт.

Вельми доречним прологом до нижчеподаної розповіді мені згадалися ці рядки поетеси Антоніни Гармаш(Литвин), Світланиної землячки з мальовничого Кагарлицького краю, що на Київщині.

«Ліричний дарунок осіннього дня»

Пісні линули зі сцени  Київського Будинку вчителя, оповиваючи душі глядачів аурою Любові. Любові до найріднішої в світі людини-матері і любові до коханого, любові до Бога і до прекрасної осінньої природи, котру Він створив. Подумалось:  можливо, любов – одне  з ключових понять, якщо говорити про сутність творчості  Світлани Потери. А творчість її, як і  трисвяття, триєдина: поезія, музика,спів. Гадаю Світлана  Миколаївна,  точно і сама не скаже, скільки пісень написала, скільки проспівала. Адже серед сотень їх, створених у різний час, є і повністю «свої» (власні вірші, власна музика), і створені на вірші відомих українських та російських поетів, таких як Ганна Чубач, Лариса Петрова, Юрій Тітов, Микола Луків, Олена Теліга, Христя Алчевська, Тетяна Лазаренко, Тетяна Шорохова, Сергій Кубасов.  Звичайно, це далеко не весь перелік співавторів   композиторки.  Творча дружба  єднає її також і з кагарлицькою поетесою Надією Вегерою-Предченко, редактором газети «Рідне місто». З приємністю вставлю і свої «п’ять копійок»: кілька пісень  Світлана Миколаївна  написала і на вірші «вашої покірної слуги».
 «Моя душа не може не співати» – це слова із пісні С. Потери,  написаної на вірші   київського поета Юрія Тітова. Їх, я думаю,  можна  вважати творчим кредо композитора і співачки.
…А того жовтневого вечора, коли осінній вітер гнав вулицями вихори кленової позолоти, на творчому заході композитора  Світлани Потери і поетеси Лариси Петрової у Київському Будинку  вчителя публіка почувалася наче навесні. Адже гарна пісня,одухотворений вокал завжди створюють таке внутрішнє світовідчуття. А бувають, погодьтеся, пісні,  навіть спомин про які засвічується  в душі теплин вогником. То ж не дивно,  що  презентація пісенного альбому «Я хочу музикою стати»  двох талановитих  місткинь,  зібрала повну залу глядачів.
Лариса Петрова – член Національної спілки письменників України, голова творчого об’єднання «Світлина» Спілки жінок м. Києва, автор збірок поезій «Акорди світлої зажури, «Сад моїх надій», «Проміння вічності», «Сонетіана», «Автограф почуттів» та пісенного альбому «Nota Bene».
Імпрезу в Будинку вчителя  вела молода журналістка, письменниця – початківець Наталя Садовська. Треба сказати, що топ-модельна  зовнішність   Наталі, її натхнення додали модернової барви у  палітру  творчого вечора.
Літературним прологом до прекрасного музично-поетичного дійства стали кілька поезій Лариси Петрової,  котрі вона майстерно прочитала під інструментальний супровід Ірини та Дмитра Головач.
Так хочеться, щоб – повсякчас
Життя відлунювало сміхом.
Коли розлучить доля нас,
Прошу: не поминайте лихом.
Три дні до осені. Три дні…
Звучать мелодії сяйні.
Здається, саме осінньої пори, і не тільки  до поетів, з  глибин житейської мудрості являється  щось філософське   у думках і пориваннях.  Може,тому, що саме восени молодеча безтурботність тримає іспит на мудрість і зрілість. Осінь твоєї долі може запитати і в тебе: чи не даремно жив, чи не  загрузла твоя душа в обивательській марноті, чи давав ти розуму і серцю корисну  поживу для роздумів і почуттів.
…А тим часом «мелодії сяйні» перетворювалися на сцені з маленького промінчика у потік світла і надії, що затоплює морок і смуток у людських душах.  Натхненно, ніби на одному диханні, Світлана Потера проспівала «Мою палку любов»,  «Відпусти», «Бентежне серце».
Приємною несподіванкою для тих, хто більш-менш знайомий із творчістю пані Світлани, став її дует з солістом ансамблю «Козацькі забави» Олегом Клименком.  Дуже злагоджено,  дзвінко і задушевно вони удвох виконали  пісні «Я вимолю у Бога » і  «Наша доля щаслива». Та так, що із рядів,  загалом статечної публіки, лунали вигуки «Браво!»
Надзвичайно ніжно і щемливо прозвучали у виконанні композиторки пісні «Матінко-матусю» і «Доню, помолись!». Дехто в залі витирав непрохану сльозу,  коли двом жінкам літнього віку, що сиділи в перших рядах,  піднесли по великому букету хризантем. То матері двох наших місткинь – композитора і  поетеси – приймали  вітання від вдячних прихильників творчості їхніх доньок.  І багато хто, мабуть, подумав: це щастя,  коли жива ще рідна ненька, коли вона може порадіти твоїм успіхам, підтримати тебе, бодай, словом, поглядом променистих очей…
Музичну палітру  вечора збагатив  також інструментальний квартет «Благодать натхнення». Скрипка, віолончель, флейта і арфа «намалювали» майже зриму картину  людських  почуттів, що  розгортаються на тлі уявного осіннього пейзажу, котрий творять натхнення, любов і … сама природа.
Звичайно,  мистецькі шедеври набагато легше  створювати коли є матеріальна підтримка. Та у наш  прагматичний час знайти кошти на неприбутковий проект – справа непроста. То ж подумалося: де ви, справжні меценати? Тільки завдяки вашій матеріальній допомозі цей спів, що здатний лікувати наші душі, могло б почути набагато  більше людей,  ніж було того вечора у залі.  Адже  солідні концертні площадки коштують сьогодні немало. Творчий же вечір, про який іде мова,  був повністю благодійним, тобто безкоштовним для глядацької аудиторії завдяки безкорисній,  подвижницькій праці всіх учасників концертної програми, а також завдяки керівництву Київського Будинку вчителя. За що низький уклін і щирі слова подяки від усіх слухачів.
Інформаційну ж підтримку нашим співавторам по альбому «Я хочу музикою стати»  надали Національна  радіокомпанія України, радіо «Голос Києва», радіо «Ера», газети «Українське слово», «Рідне місто», «Кагарлицькі вісті », телерадіокомпанія «ТБ Кагарлик».

Починалося все з «пісенної благодаті»
Знаю Світлану Потеру не один рік. Намагаюся не пропускати її концерти ні в Києві, ні в Кагарлику. У час моєї редакторської роботи в телерадіокомпанії «ТБ Кагарлик», що на Київщині, завжди раділа, коли Світлана  Миколаївна  заходила погомоніти, запропонувати для ефіру свою нову пісню. Окрім пісень і віршів  нашої талановитої землячки, районне  телебачення демонструвало і творчі вечори, організовані та проведені Світланою Миколаївною з  такими відомими поетами як  Юрій Тітов  та Тетяна Шорохова. Зусиллями Світлани Потери двічі у Кагарлику відбувся і концерт Заслуженої артистки України Лесі Горової, з авторськими  піснями  котрої  змогли ознайомитися не тільки учні районної Школи мистецтв, а і всі бажаючі.
Згодом, Світлана Миколаївна  вже заходила до нашої телестудії з більш вагомішою інформацією: стала дипломантом, лауреатом, здобула  нагороду одну,  потім другу, записала  новий  аудіоальбом пісень… Мені було дуже приємно – так, ніби це і я долучилася до здобуття Світланою певних  перемог у її композиторсько–співочій кар’єрі.
І от, на сьогоднішній день вона уже має вісім (!) виданих компакт-дисків пісень, створених на вірші українських та російських поетів: «Евангелия сладостные звуки»,  «Шёл паломник по дороге», «По дорозі добра», «Молитва душі», «Зерно добра», «Воскресіння», «З Різдвом Христовим, Україно», «Я хочу музикою стати». Навіть назви  пісенних альбомів Світлани Потери засвідчують спрямування її творчості: рідна  православна віра,  одвічні людські цінності, важливість  вчинків людини для оцінки її моральних якостей.
      Запам’ятався творчий вечір  Світлани , який відбувся два роки тому  також  у Будинку вчителя. Тоді, співачка і композитор, підбивала проміжний підсумок своєї мистецької діяльності, тому вечір називався «Як народжується пісня. 10 років  шляхом духовності». Мені випало сидіти в залі поряд із жінками неординарними. Це були поетеса і письменниця Антоніна Гармаш(Литвин), котра разом з чоловіком, кобзарем Василем Литвином стояла біля витоків, створеної в 1989 році єдиної в Україні Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва, і Валентина Бердник–Сокоринська, вдова відомого письменника-фантаста Олеся Бердника, художниця, майстриня сакральної ляльки. Після концерту ми  жваво обмінювалися думками.  Моїм співрозмовницям дійство дуже сподобалось, а Валентина Сергіївна навіть  назвала  пісні Світлани Потери «співаним Євангелієм».
Зафільмувавши той концерт, ми з колегами підготували телепередачу «По дорозі добра. Як народжується пісня Світлани Потери.» Жителі  Кагарлицького і сусідніх із ним районів, час від часу, мають можливість переглядати цей відеофільм на своїх телеекранах.
Цьогорічний же творчий вечір Світлани Миколаївни засвідчив:  тематика її пісень збагатилася новими розмірковуваннями, а мелодії стали більш  різноманітними, яскравими, динамічними.
На відміну  від  попередніх компакт-дисків співачки, альбом «Я хочу музикою стати» прозвучав як лірична сповідь нашої героїні, котра може передати голосом найтонші почуття  жіночого серця. Так що Світланина нива «пісенної благодаті» дала новий багатий урожай  прекрасних мелодій і добірного слова. І це не дивно: композиторка завжди ретельно підбирає  вірші для  своїх  пісень, вдумливо  інтерпретує їх під час виконання.   Мабуть, у цьому їй допомагає і власний поетичний хист. Талант, помножений на працелюбність, завжди дає хороший результат.  А коли для роботи  об’єднуються дві талановиті особистості, то їх зусилля приносять ще вагоміші плоди,  збагачують рідну культуру і  усіх нас.
На Золотій медалі, яку півтора року тому разом з Почесною грамотою вручив С. Потері верховний отаман України, Гетьман Міжнародної громадської   організації «Козацтво Запорозьке» Дмитро Сагайдак, зазначено: «Берегиня  козацького роду». І наша талановита землячка щоразу підкріплює це звання новими успіхами. Їй  аплодували в багатьох містах України. Ось і на  ХІ Всеукраїнському фестивалі сучасного романсу «Осіннє рандеву» у м. Миргороді  її пісні, на вірші відомої української поетеси Ганни Чубач, «Прийди в мій дім» і «Радість без печалі», принесли їй заслужену перемогу як кращому композитору фестивалю.   А очолюване Народним артистом України Мар’яном Гаденком журі – було вельми іменитим. Виступи конкурсантів оцінювали  теж «Народні»: Віктор Шпортько, Лілія Сандулеса, Надія Крутова-Шестак, Заслужені  діячі мистецтв України  Степан Галябарда та Зоя Кучерява.  Тож «Осіннє рандеву» додало ще кілька мажорних акордів до Світланиної «пісенної благодаті». І, думається, не останніх, адже  вона і сьогодні продовжує писати  пісні.
«Я пісню шукаю,  яку світ не знав…»
Побажаємо ж  нашій талановитій землячці  міцного здоров’я, натхнення, стійкості на обраному шляху і підтримки  справжніх меценатів, бо тільки так її творіння зможуть порадувати якомога більшу кількість наших співвітчизників. І не тільки їх:  для щиро виконаної української пісні- кордонів немає.
            О, Музико! Ти багатьох зріднила ,
            З’єднавши руки душі і серця!
            Твоя велична, незбагненна сила –
            Не має меж, не відає кінця.
                 (Світлана Потера)
Компакт-диск
“Молитва души”
музика та виконання Світлани Потери.
Вірші російських та українських поетів.
Оранжування Валерія Павловського
та Сергія Шевченка
 
Компакт-диск
“З Різдвом Христовим,
Україно!”
музика та виконання Світлани Потери.
Вірші відомих українських поетів.
Оранжування Валерія Павловського,
Сергія Шевченка та Бориса Родини
 
Компакт-диск
“Зерно добра”
музика та виконання Світлани Потери.
Вірші Тетяни Шорохової

Компакт-диск
“Воскресіння”
музика та виконання Світлани Потери

Статья о концерте Светланы Потеры
«Что мир наш, коль есть мир иной?»
(С. Потера, «Христианину»)

15 января 2012 года в новооткрытом Большом актовом зале при храме в честь прп. Феодора Освященного состоялся концерт Светланы Потеры, православной исполнительницы, композитора и поэтессы. Это уже второй с начала нового года концерт при Свято-Феодоровском храме, что позволяет надеяться на особое оживление просветительской деятельности на Лукьяновке.
Основу этого выступления Светланы Потеры составили песни из нового альбома «З Різдвом Христовим, Україно!». Прозвучали и другие песни, на стихи различных поэтов, классиков и современников, среди них – Яков Щоголев, Петр Карманский, Евгений Сверстюк, Иосиф Струцюк (Луцк), Татьяна Лазаренко (Киев), Ганна Черинь (Флорида, США), Татьяна Шорохова (г. Тосно, Россия). На «закуску» Светлана оставила свои собственные стихи, по стилистике и содержанию более жесткие, по сравнению с ее песнями.
Светлана Потера родилась и ныне живет в г. Кагарлык (Киевская обл.), по образованию – музыкант, педагог; в ее творческой лаборатории одинаково органичны и песни (в основном – на стихи других поэтов), в создании которых участвует как композитор, и оригинальная поэзия. По признанию Светланы, ей редко выпадает случай читать стихи на публике, а написать музыку к ним тоже не выпадает, наверное, «так Бог распорядился». Честно говоря, немного жаль, т.к. в стихах Светланы Потеры также много поучительного, даже афористичного, они также проникнуты стремлением к истине, глубинной верой и смирением. Особо запомнились строчки: «…согрешив не ворчишь: «тоска», // а уверенно шепчешь: «каюсь…».
Проникновенное глубокое исполнение, свойственное Светлане Потере, ее скромное обаяние, тепло, излучаемое ею, сразу привлекают зрителя (слушателя) и уже не отпускают. Слушаю песни Светланы «вживую» впервые, а кажется, что уже давно знакома с нею. Не развеял это первое впечатление и разговор со Светланой Потерой, имповизированное блиц-интервью, на которое я решилась как-то вдруг, без подготовки, и не пожалела об этом.
А пока в зале продолжалось общение, уже без главной героини вечера. Выпускники и нынешние слушатели Богословских курсов, занятия которых проходят в помещении церковного дома при Свято-Феодоровском храме, много и воодушевленно читали свои стихи: в основном – на христианскую тематику, а также лирику, преимущественно пейзажную, и совершенно не собирались расходиться. Нам со Светланой пришлось уединиться в коридоре: работа есть работа. Правда, удалось получить ответ всего на несколько вопросов, а подробнее решили пообщаться позже, при следующей встрече (надеюсь, это расширенное интервью вскоре появится и на нашем сайте).
Вот что мне удалось узнать о творческом процессе Светланы Потеры, лауреата Международного православного фестиваля «Благодатное небо» (как композитор), дипломанта Международного литературного конкурса «Православна моя Україно!» (как поэтесса), автора сотен песен, шести компакт-дисков («Евангелия сладостные звуки», «Шел паломник по дороге», «Молитва души», «По дорозі добра», «Зерно добра», «З Різдвом Христовим, Україно!»). Просветительские усилия С. Потеры отмечены Грамотой Священного Синода УПЦ и Юбилейным орденом в честь празднования 15-летия Харьковского Архиерейского Собора и Предстоятельского служения Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины.
В.О.: Светлана, в одной из статей о Вас, упоминается раннее самоопределение себя как поэта. Вы уже тогда писали на духовную тематику? 
С.П.: Скорее всего, это была тогда духовность, как она понимается мирским сознанием – душевность. Конечно, душа стремилась к чему-то настоящему, ведь душа, как христианка, всегда стремится к Богу, шел какой-то духовный поиск, но ведь я тогда не знала, что это значит. Я росла в семье, в которой не было особо воцерковленных, я даже не была крещена в детстве. Все в семье были крещены, а я – нет. Окрестилась уже в 23 года. Помню, когда проходила мимо Владимирского собора, меня что-то тянуло – зайти внутрь, послушать. Но эта «некрещенность» удерживала, ведь крещение – это как бы «пропускной билет» в храм.
В.О.: Светлана, вот Вы сегодня читали стихотворение «Поэтессе», достаточно жесткое, полемичное, там даже был призыв отличать тех, кто порабощен темной силой, от слуг Божиих. Скажите, что для Вас означает быть поэтом? 
С.П.: Это прежде всего дар Божий. И крест, конечно. С одной стороны, понимаешь, что все может послужить ко спасению. Но ведь нужны также ориентиры, и руководители. Без этого сложно найти свой путь. Я даже немного завидую молодым, нынешним, тем, кто в сознательном возрасте приходит в храм, самостоятельно осознав необходимость веры.
В.О.: Что (или кто) Вас вдохновляет на творчество? 
С.П.: Вера! И люди! Ведь вот встретишь Божьего человека… Люди – это целый мир! Вдохновляет и поэзия. Я с детства любила читать. В семье, особенно, мама, да и дедушка, увлекались литературой, поэзией, наизусть знали очень много стихов. Меня учили декламации. Была и личная потребность. Помню, когда приезжала в гости к сестре (она была замужем за писателем из Москвы), запоем читала домашнюю библиотеку, даже и Москвы той не видела! Так что вдохновляет чтение, общение…
В.О.: Спасибо Вам, Светлана, за радость, за возможность задуматься, за вдохновение. Спаси Вас Господи! И до новых встреч.
З НОВИМ РОКОМ
та РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Новий рік 
Світлана Потера,
Лауреат міжнародних фестивалів,
член журі Фестивалю-конкурсу,
автор-виконавец

Ролік на Ютьюбі

З Різдвом Христовим, Україно! 
Світлана Потера,
Лауреат міжнародних фестивалів,
член журі Фестивалю-конкурсу,

Share This:

    Помилка бази даних WordPress: [Unknown column 'shares_count' in 'field list']
    SELECT shares_count FROM wp_huge_it_share_params LIMIT 1

">