Трапилося це на крайньому півдні Земної кулі у ті давні, минулі часи про які кажуть так: «Це було мільйони років тому». На землю, яка буяла квітом і зеленими рослинами, де було досить звірів, де співали птахи, прийшло горе.

Лиходій Холод захопив цей край, оголосив себе царем і знищив тут все живе. Відтоді товстий-претовстий шар льоду покриває Антарктиду, а колись квітуча місцевість перетворилась у суцільну льодяну пустелю – царство холоду.

Але на світі живуть дивовижні створіння – імператорські пінгвіни, які царя-злодія не бояться. Щороку, на початку зими, тисячі пінгвінів приходять в Льодяне царство і, перевалюючи з боку на бік, вдень і вночі, хоробро рухаються у глиб Антарктиди. У льодяній пустелі саме й відбувається те, заради чого вони й потерпають неймовірних труднощів: вони пізнають щастя бути татом та мамою. Так було й цього разу…

«Як наважуються не боятись мене ці вперті птахи? Мене? Царя, перед яким ніщо живе не може встояти! Ніч полярна попереду, а від ґвалту цих дурних птахів немає ні сну, ні спокою! В чому сила цих впертих істот?» – Розгнівався цар і видав наказ про вигнання птахів з Льодового царства, а виконавцями Холод призначив вітер, заметіль та морози.