•  

31-го жовтня 2018 року в спеціалізованій школі I–III ступенів № 138 (директор О. В. Адаменко) з поглибленим вивченням предметів природничого циклу Шевченківського району міста Києва відбулося урочисте відкриття арт-галереї «Місто майстрів країни Здійснення Мрій». Гості зібралися в Білій родинній залі.

На зустріч були присутні творчі особистості – представники культури і освіти України: бібліотекарі, вчителі естетичного циклу, краєзнавці, науковці, музейники, представники громадських організацій, фондів, письменники, художники, музиканти.

Арт-галерею «Місто майстрів країни Здійснення Мрій» підтримали: Асоціація художників-чорнобильців членів НСХУ, Український фонд культури імені Бориса Олійника, Національна спілка письменників України, Національна музична академія ім. П.І. Чайковського, Обласний центр гуманної педагогіки, Центр духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія” та інші партнери.

Головна ідея створення арт-галереї – передача культурного гена української інтелігенції сучасним дітям; налагодження зав’язків поколінь завдяки мистецтву; створення живого культурного кола через творче спілкування між дітьми і дорослими.

Головна мета зустрічі: налагодження творчої взаємодії між представниками освіти та культури; створення програм творчого обміну і взаємодії між різноплановими закладами культури і освіти; майстер-класи, концертні програми, виставки «ДІТИ – ДОРОСЛИМ», «ДОРОСЛІ – ДІТЯМ» (від аматорів до професіоналів).

Організували захід вчителі естетичного циклу шкіл №138 і №106 Наталія Веселицька, автор проекту «Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій»; керівник галереї «Місто майстрів країни Здійснення Мрій» і Ірина Дживаго, координатор проекту «Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій». На відкритті галереї Н. Веселицька відзначила, що галерею створено за сприяння адміністрації школи №138, та особисто – директора  Оксани Володомирівни Адаменко.

«Сьогодні гості прийшли до нас незвичайні, – митці, художники, артисти, творці, люди, які творять чудо: чудо в нашій школі, чудо в нашому місті, чудо в нашій країні, – сказала Оксана Адаменко. – Не було б такої кімнати, цього приміщення, цих картин без наших працівників. Подих, звичайно, надають всьому наші вчителі Ірина Леонідівна Дживаго і Наталія Вікторівна Веселицька, які працюють разом в нашій школі близько трьох років, започаткувавши таку цікаву роботу, яка потребує великої уваги.

І Наталія Вікторівна, і Ірина Леонідівна дуже творчі особистості. А оберігає і направляє у правильне русло цю творчість наш заступник директора Оксана Миколаївна.

Я хочу Оксані Миколаївні і нашим творчим вчителям-дівчатам, звичайно, подякувати за всю працю. Я хочу подякувати присутнім за те, що ви вибираєте час і приходите до нас у гості. Я хочу подякувати за ту роботу, яку проводимо ми в школі усім нашим вчителям».

Однією з перших із тих, хто доклав зусиль до творення колекції галереї була Вікторія Миколаївна Шевченко. Все почалося з робіт її батька, представлених в день відкриття.

«Мій батько не є професійним художником, але він дуже натхненна людина: ходив до музеїв, вивчав інші роботи, і тоді робив чи повтори, чи свої картини, – розповіла Вікторія Шевченко: – І мені дуже приємно, що коли батько пішов з життя, після нього залишився творчий спадок. Це надихає онуків і мене. Взагалі, мені здається, що він поряд.

Мій тато був дуже працездатною людиною, тому і дитинство в мене було дуже щасливим, наповненим натхненною творчістю батька. А працював він художником-оформлювачем. Він з нами, тому що його автопортрет і картини тут».

Ірина Дживаго згадала: «Коли я вперше привела сюди людей, побачивши портрет жінки виконання батька пані Вікторії, один хлопчик вигукнув: «О, це Мона Ліза!». 

Багато років творчі ініціативи Н. Веселицької і І. Дживаго підтримує Український фонд культури. «Перший виступ музичний провели в 2007 році, – розповіла пані Наталія. – Тоді пані Наталія Моцак зробила виставку власних картин і робіт своїх вихованців, і нас запросила для того, щоб ми зробили концертну програму, яка називалась «Соборна молитва за Україну». Це і була наша перша співпраця з Українським Фондом культури. Ми мали можливість познайомитися із його головою Борисом Іллічем Олійником та Миколою Миколайовичем Шелестом. Наша співпраця продовжилась. Ми вже двічі беремо участь в конкурсі «Нові імена України», ми отримуємо дипломи, за що дуже вдячні».

Микола Шелест сказав: «Наші діти – це спадщина, спадковість. А вже талант – це щось небесне. Не кожному дано талант, щоб він в житті вів по своєму шляху.

До Івана Франка якось звернулися вуйки, написавши йому листа. Вони питали, що їм робити, бо їм кажуть, що вони сліпі, а вони зрячі, кажуть, що непрацездатні, а вони ж працюють з ранку до ночі… Із віку у вік працюють, помирають, і ніхто не знає, як вони живуть насправді. Франко їм відповів, що коли будуть народжуватися у Ваших родинах діти, а, може, онуки, обов’язково нехай підуть до коваля, хай викує мечі двуострі, і дадуть їх в руки цим дітям, щоб вони по життю йшли. Але не махали ліворуч-праворуч, а тримали у правиці і йшли із піднятим забралом. І тоді свої будуть пишатися, а вороги – боятися.

І коли ми не можемо дати, або не доросли до того, щоб дати цього меча творчого чи якогось іншого дітям, ми дуже багато губимо в нашій країні. Ми повинні працювати для того, щоб відтворити українську державу».

Відвідав відкриття і Жорж Іванович Шанаєв, який створив громадську творчу організацію «Ми духом незламні», з постійно діючою в різних місцях галереєю. Він зробив близько 120-ти наукових розробок, одна з них – це клей, але не звичайний, а яким можна клеїти так, що вода не розчіпляє. Один хлопець не повірив, склеїв пальці, і довелося операцію робити. Завдяки  цьому клею Ж. Шанаєв, професійний водолаз, зібрав команду і поїхав до Чорнобиля, де склеював саркофаг своїми руками. Коли повернувся, його «списали з корабля», дали нагороду, інвалідність, і порадили відпочивати. А Жорж Іванович не розгубився і почав малювати. Він використовує спеціальну графіку, «петрогліфи», а також часто виступає з гітарою, співає власні пісні. Він і для дітей азбуку невеличку зробив – «Капітанська абетка» – вірші написав, малюнки створив, а Н. Веселицька пофарбувала їх у жовто-блакитний колір зробила книжку в пауерпоінті, щоб зручніше було показувати дітям.

Згадали на відкритті і вклад в галерею Юрія Петровича Дрюченка, голови Асоціації художників-чорнобильців членів НСХУ, голову журі образотворчого напрямку Всеукраїнського мистецького фестивалю «Україна – країна Здійснення Мрій», основного ініціатора і рухому силу, яка допомагала робити галерею.

Приїхали та мали слово гості з інших міст, зокрема, з Вишгороду та Ржищіва.  Василь Васильович Михальчук, в.о. історичного музею Вишгородського історико-культурного заповідника

та Ірина Михайлівна Кириченко, наукового співробітника заповідника

високо оцінили галерею, а також запросили в гості в Вишгородський історико-культурний заповідник присутніх та учнів шкіл Києва, де можна пройти майстер-класи ліплення з глини, лозоплетіння, дізнатися більше про давньоруські письмена тощо, де діє школа юного бджоляра і де незабаром буде відкрито школу археолога. Подарували цікаві та змістовні видання, пов’язані з Вишгород. 

Вони відмітили: «Дуже гарний ремонт, небагато керівників шкіл йдуть на великі уступки. Це радує», – сказав Василь Михальчук. «Я вісім разів проводила у вашому Музеї гончарства майстер-клас із ліплення з пластиліну. Можемо продовжити», – запропонувала Н. Веселицька. 

Художниця Віра Григорівна Вертиленко народилася на Донбасі, але з чотирьох років живе у місті Ржищів і є його славою.  Її картини ми побачили на стінах галереї – портрети та чудові іконі. У неї в житті була клінічна смерть і це стало поштовхом до початку художньої творчості. Все почалося з написання ікони Богородиці, яка здивувала родичів і знайомих. Талант майстрині став розквітати: почали народжуватися чудові образи на іконах та портретах, виконані в різних техніках – олійний живопис, графіка різними матеріалами – простий олівець, соус, пастель.

Поетеса Людмила Панкратіївна Леляк, головний спеціаліст відділу культури і туризму виконавчого комітету Ржищівської міської ради, звернулася до організаторів відкриття галереї: «Дякуємо вам за те, що ви є, що ви своїм мистецтвом, духом, словом пророчим авторитетно тримаєте нашу землю, Україну. Ця галерея невеличка, але я бачу її великою, і  думаю, що вона матиме в Україні і продовження, і статус, і даватиме крила людям мистецтва.

Приємно було спілкуватись з людьми, які присвятили себе розвитку культури і мистецтва в рідній країні, створюють благодійні проекти. Які відкриті до спілкування і співпраці. Для нас – це була ще одна можливість розповісти про Ржищів, про його історію і сьогодення, про творчих особистостей, які тут народились. Зокрема такі, як Ліна Костенко, прочитання її творів. І моє привітання присутнім та особисто Наталії Вікторівні, яка разом з учителем музики Іриною Леонідівною організовують творчі проекти.

У школі нині іменини, –
Зібрались гості з України.
У галереї, як у храмі:
Картини та ікони в рамах.

Тут різні вироби дитячі,
Що їх дарують на удачу:
Бійцям АТО і добрим друзям,
Щоб мир і спокій був в окрузі.

Тут Веселицька – господиня, –
Любові й радості княгиня.
В свій сад духовний запросила –
Митців, дітей, ми – як родина:

Хтось шлях в мистецтві починає
А хтось вже славне ім’я має.
Хтось в слові, віршах, у піснях
Добру й любові стелить шлях.

Мета ж у всіх одна – єдина
Во славу матінки – Вкраїни:
Ростити сад любові й миру,
Щоб діти виросли щасливі!

Запам’яталися яскраві виступи гостей: Євгена Петровича Гули,  професора Київського Національного університету технологій і дизайну; 

Зої Антонівни Логвиненко, менеджера по зв’язках з громадськістю ЦБС Голосіївського району м. Києва;

Людмили Іванівни Грабовенко, заступника генерального директора видавничого дому, заступника головного редактора Всеукраїнської газети «Справи сімейні», секретаря Українського Фонду Культури, члена її наглядової Ради, члена національної спілки журналістів України, Відмінник освіти України, колекціонер, кавалер ордену княгині Ольги;

від редакції “Справ сімейних” гостей привітала Наталія Володимирівна Ілліна і Регіна Гаріфуліна, керівник проектів Федерації Жінок “Жінки за мир в усьому світі”; представниця міського центру сім’ї “Родинний дім”;

 

Гуденко Тетяна Іванівна, начальник відділу з гендерних питань КМЦС, міський центр сім’ї “Родинний дім” запропонувала продовжати плідну співпрацю, яка триває вже багато років. “Галерея, – підкреслила вона -відкриває нові можливості у співпраці!”

Сподобався яскравий виступ Олександра Тарасова, представника Благодійного фонду «За покликом серця», автора та виконавця пісень, які він виконав акомпануючи на гітарі;

Розповіла про свого батька та його творчість і твори, представлені в галереї донька видатного митця України світового рівня Василя Завгороднього, його молодша донька Олена Василівна Завгородня та багато інших.

Зйомку проводила Ірина Іванівна Сисоєва з командою (творчий псевдонім Багіра Мюзик), автор Інтернет-проекту і каналу «Академія зірок».

З власними іскрометними літературними творами виступили члени літературного журі фестивалю “Україна – країна Здійснення Мрій” Наталія Олегівна Савіна і Олександр Олександрович Різник, члени Міжнародної гільдії письменників.

Справжньою родзінкою урочистого відкриття галереї стали подарунки від партнерів. Надія Михайлівна Сердюк, викладач школи мистецтв ім. М.Д. Леонтовича Деснянського району м. Києва і зразкової студії “Колорит” подарувала два чудових дитячих батика:

1. “Зимова гра”. – Давидова Маргарита, 9 років.
   Школа мистецтв ім. М.Д. Леонтовича.
   
2. “Бережить птахів в зимку”. – Рибчинська Марія, 9 років.
   Студія “Колорит” на Березняках.

Іванова Любов Федорівна – картини студенток Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, які вони у них придбала: 

1. Картина «Хрещатик в дощі» – автор Животівська Тетяна.
2. Картина «Бюст жінки» – автор Кузнецова Віолетта.
3. Картина «Настільна лампа» – автор Мельник Олена.
4. Картини (батіки) – автор Анастації Кравцової.

Голова літературного журі нашого фестивалю 2018 року Тетяна Василівна Майданович, письменниця, перекладач безсменний редактор видавництва “Криниця” багато років, подарувала книги, видані видавництвом “Криниця”, а Зоя Антонівна Логвиненко – деякі книги свого батька письменника Антона Логвиненка.

Світлана СОКОЛОВА
Людмила ЛЕЛЯК

Фото Світлана СОКОЛОВА,
Регіна Гарифуліна
Наталія Веселицька

•  

">