З повагою поет Василь Дробот
“Пригоди малюка Ластика тайого друзів із країни Небувалих звірів”.
Гіпотезу цю я почув на літературному вечорі від одного з київських прозаїків. Поетеса прочитала два вірші про драконів. Зал віднісся до них із співчуттям. Сусід мій, прозаїк Володимир, обернувся до мене і запитав: «А ти знаєш, звідки виникла ця тема?».
Під час невиплати зарплат за місцем роботи я брав додому платні замовлення на переклади різних авторів з української та англійської мов. Це допомагало моїй сім’ї. Останньою із зарубіжних авторів, чиї книги я переводив, була Урсула ле Гуїн, у якої є об’ємний том під загальною назвою «Чарівник Земномор’я». Тому я вважав себе готовим до розмови на цю тему. І тут він поставив ще одне «некоректне» питання:
– А ти знаєш, що дракони цілком могли бути попередниками нашої цивілізації?
Я зацікавився і розмова почалась:
«В слов’янській міфології дуже багато казок, що згадують Змія Горинича. У творах Урсули ле Гуїн дракони не тільки розумні, вони ще і наділені мовою. Вона описує момент переходу царства драконів в людську цивілізацію.
Уяви собі планету, населену розумними драконами, які говорять. На планету падає крижана глиба чистого кристалічного кисню. Відсоток кисню в атмосфері зростає в п’ять разів і у драконів починає горіти видих. Вони починають мутувати, з’являються особи з двома і трьома головами. Нарешті, вони розуміють, що безповоротньо вимирають.
Пригадай Змія Горинича, який прилітав на околицю слав’янського села і вимагав собі незайману дівчину. Люди приводили до нього чисту дівчину і залишали йому на поживу. А він і не збирався її їсти. Він намагався здійснити штучне запліднення, щоб вкласти в гени майбутнього нащадка пам’ять про драконів і деякі риси їх цивілізації.
Якщо вірити легендам, це їм вдалося. На думку багатьох, людське суспільство майже повністю складається з тих, хто знаходиться на рівні розвитку неандертальців. Воно тільки тим і займається, що прагне уникнути різких стрибків, поворотів, змін обставин. Одного тільки прислів’я «Щоб ти жив в епоху змін!» цілком достатньо, щоб зрозуміти, як заважали і заважають спокійному життю суспільства невгамовні люди, що рвуться за край можливого, незадоволені сонним життям, застоєм, проти якого правителі борються на словах і який захищають від «провокаторів» щосили!
Таким чином, уприснуті людству краплі крові драконів забезпечують майже насильне підняття духовного і наукового рівня населення Землі, яке відчайдушно чинить опір цьому зростанню, та ще і прагне щосили нейтралізувати незручних носіїв чужої крові. Можна назвати сотні імен передових людей, з якими жорстоко розправилися ті, чиїх нащадків облагодіяли плоди їх праць, мимоволі засвоєних людством, яке спить і не хоче прокидатися. Проте, вони не можуть змиритися з топтанням на місті та постійно випробовують межі своїх можливостей.
Можна сказати, що всі винахідники, відкривачі основоположних природничонаукових законів, всі творчі люди: письменники, композитори, художники, артисти і багато інших, – несуть в крові якісь особливі компоненти, які не тільки дозволяють, але і примушують їх переступати через існуючі заборони і творити неможливе, та ще і тягнути за собою суспільство, яке відчайдушно чинить опір.»
Так коротко звучить переказана моїм співбесідником гіпотеза про дивних предків людської цивілізації на планеті Земля. Є декілька каналів TV, які прокручують дуже багато фільмів, що стосуються цієї проблеми, зокрема факту співпраці людства з широко відомими нам породами ящерів-велетнів, у тому числі і літаючих, зафіксованої в малюнках на крупній гальці, виконаних задовго до офіційно прийнятого початку людства. Час від часу з’являються в газетах статті, що підводять до розкриття цієї теми детальніше. Але суспільство ретельно стежить за цим і не хоче висаджувати грунт у себе під ногами, віддаючи перевагу мирному опочиванню в сталих умовах і майстерному пограбуванню один одного, які не вимагають граничної витрати сил і ризику та дозволяють збагатитися «на дурняка».
Я ж віднісся до цієї теми, як поет: написав вірш, який і приводжу.
НАЩАДКИ, народжені літати
Жива крилата частка крові
Від себе не відпустить нас.
Несе поверх дахів линялих,
Проклять і суду – на Парнас.
Вмить прокидається в судинах,
І піниться, штовхає ввись…
І знову ми в обіймах дива
У коло радості злились.
Приймає нас усіх крилатих
Непереборна доля в світ,
Навіки скинув срібло, злато,
Від Серця Серцю йде Любов.
В проміннях сонця золотого
Душа осяяна летить.
А світ старий зітхнувши сонно,
Де зупинився, там і спить!
Переклад вірша
Н. Веселицької, І. Дживаго
Василь Дробот
ПОТОМКИ
Живая часть крылатой крови
Не отпускает от себя,
Несет поверх линялых кровель,
Поверх проклятий и суда,
И просыпается в сосудах,
И пенится, и тянет в высь,
А мы живем в объятьях чуда
И принимаем чудо в жизнь.
И принимает нас крылатых
Нерукотворная судьба,
Отбросив серебро, и злато,
Из сердца выдавив раба…
В лучах родившегося солнца
Душа срывается в полет.
А мир честной вздыхает сонно
И по окружности ползет.
Не гарантую, що все було саме так, як мені переказав побратим по професії, але думаю, що ця тема гідна конкретного вивчення, і буду радий ознайомитися з його результатами.
З повагою поет Василь Дробот
">
