Школі природничого циклу – розписи з природою!

Ще трохи допрацюємо плінтус і зміню зображення.

Розпис в роботі.

Як що ви запитаєте “Навіщо ви розписали таку велику стіну в школі?”, то я вам скажу, лише в КРАСІ дитина гарно навчається і виховується. Чудово, коли художники це розуміють і здатні подарувати таку красу дітям. За гроші кожен дурак зможе! А спробуйте опанувати стіну, даще таку велику, безкоштовно! А якщо ви ще вчителі і працюєте з дітьми, або батькі, що люблять своїх дітей, то ви мене зрозумієте.

Але, коли цього ще бажає адміністрація учбового закладу, то це взагалі – диво! Якщо ви такий бажаючий з вміннями та навичками художника, а у вас немає чим зробити зображення і на чому, то теж буває прикро… А коли у вас є різнокольорові фарби – то ви король!

Дякую адміністрації ЗЗСО №138 Шевченківського району міста Києва, яка намагається дбати не тільки про фізичне, але і психічне здоров’я учнів. Школі природничого циклу дуже потрібна природа, яка буде зустрічати їх кожного дня разом з їх ліпленими, мальованими картинами.

ЛЮДИНА ЛИШИТЬСЯ ЛЮДИНОЮ
Як буде прагнути КРАСИ.
Хай збудуться найкращі Мріі,
Найкращі прояви душі!

Пока вона співа натхненно.
Поки народжує світи,
То буду знати достаменно –
Є ШАНС у світа на межі!

Тут стіна лише починається. Далі простінка між класами. І знову велика стіна, тільки трішки менше. Мімо цієї стіни ніхто не пройде, бо це дорога до актового залу. Оксана Ахріменко і Наталія Веселицька. Фото зроблено перед початком розпису.

Мій друг і партнер Оксана Ахріменко підтримала мою шалену ідею: розписати стіну в школі. Над щедро видали найбільшу біля актового залу і початкових класів. Коли я її побачила, то зрозуміла – нам є де розгулятися. Приготувала фарби, пензлі. Ми почали працювати. Ретельно працювали два дні разом, один я махала пензлем і тягала дробину сама. Лишився ще один день – і панно повністю народиться…

Оксана Ахріменко біля першого народженого дерева. Дерево малювалося зі стола, пензликом з довгою ручкою. Спробуйте! Може, і вас вийде.

Дякую, Оксано! Четире дні на виконання стали реальністю!.. “Я не вірю, що на це погодилася” – сказала вона. В неі свого розпису цілий воз і мала теліжка.

Ура! На другий день у нас з’явилася дробина.

Можливо, в цей матеріал я ще внесу корективи і доповнення, коли Оксана Ахріменко надішле свої фото.

Відчуваю себе Богом: створила Небо, Землю, вирощую дерево. Воно ще розвернеться!

Панорама розпису в роботі.

На початку розпису і на прикінці третього дня завітав до нас патрон нашого мистецького проекту “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій” художник Юрій Дрюченко. Він зрадів нашому розпису, зробив фото за моїм проханням і сфотографувався сам.