«Шляхи золоті»: герої не вмирають!
Програма пам’яті воїна АТО
Максима Сухенка
присвячується
Пісня “Біля тополі“ –
Виконують:
Еней (Enej), Тарас Чубай (Плач Єремії), Іван Леньо (Kozak System).
28 лютого 2017 року був для спеціалізованої школи I-III ступенів №138 природничого циклу Шевченківського району міста Києва – НЕЗВИЧАЙНИМ. Відбулася зустріч старшокласників з мамою героя АТО Максима СУХЕНКА Ніною Степанівною і його побратимами із добровольчого батальйону “Миротворець”.
Про Максима нам було відомо, що він випускник 1998 року середньої школи № 138. У липні 2014 року пішов добровольцем до лав Збройних сил України. Служив молодшим сержантом батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Загинув, захищаючи Батьківщину, 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла.
Наталія Веселицька
Шляхи золоті: герої не вмирають!
Пам’ятайте віддавши життя
За щасливу і вільну країну.
І якщо розумієте світ,
То всім серцем любіть Україну!
Наталія Веселицька
28 листопада 2017 року відбулася важлива подія – старшокласники школи № 138 Шевченківського району міста Києва зустрілися з мамою Максима Сухенка, який навчався в закінчив її у 2008 році і загинув в Іловайському котлі 29 серпня 2014 року. Спілкуватися з учнями прийшли і побратими Максима із добровільницького батальйону «Миротворець». Гості розповіли дітям про трагічну загибель Максима, про те, як він любив життя, рідних, друзів, про те, що він був справжнім і в словах, і в діях.

Зліва направо: побратими Максима Сухенка Олександр Авраменко, Вадим Маштабей, Паша Нетьосов спілкуються із старшокласниками.
«На жаль, – сказали хлопці – гинуть кращі. І нам тепер доведеться жити вдвічі напруженіше: за себе і за того парубка».
І ми теж будемо жити достойно і пам’ятати про те, що кращі люди країни гинули за гідність і незалежність. Вони зробили свої золоті кроки, пройшли свій золотий шлях, отримали своє безсмертя.
Ми продовжуємо жити і радіти життю. І жити треба достойно!
Діти подарували гостям сувеніри-подарунки, які були створені власними руками із пластиліну від проекту «Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій», проекту Всеукраїнського, Шевченківського району, школи № 138.
Творча робота “Півник” Каті Божок, учениці 7-А класу, була подарована мамі Максима,
інші – дві квітки, сову і дерево – отримали його бойові побратими.
Богдан Фещенко, учениця 6-А Аріна Петровська і учень 7-А Павло Заскока представили гостям «Новітній Козацький прапор».
Старшокласники слухали розповіді бійців «Миротворця» і матері Максима майже надихаючи. Гості відмітили, що діти цієї школи гарно виховані і вміють слухати. Дійсно, це було для них важливо. Патріотичне виховання – це основа Любові до Батьківщини. Воно не можливе без тісного спілкування героїв і сучасних дітей.
Побратими Максима Сухенка з цікавістю роздивлялися дерева, якими оформлено актову залу і розповіли дітям про те, що земля, на якій росте родове дерево кожного українця, є основою. Тому, дуже важливо, хто лежить в цій землі:
Я чую голос рідної землі,
В якій лежать герої невмирущі
І посилають нам вібрації цілющі.
Я чую голос рідної землі…
Ірина Дживаго
Стовбур дерева – це основа сучасної родини (батько, мати), гілки – це діти, онуки, правнуки. Так народжується Сад Любові та Радості – щасливий український народ.
Яке воно, Майбутнє України?! Ось воно тут, в цьому залі, в очах цих дітей. Віддати своє життя за інших – це багато чи ні? Кожен з них відповів для себе самостійно.
Амінь! Да буде так!
Фотогалерея

Олександр Авраменко з подарунком від Наталії Веселицької – книгою про те, як будувалося місто Краматорськ, “Життя як молитва, або вічний Перший заступник”, яку вона написала про свого Батька Руденко Віктора Павловича: він віддав цьому місту найкращі роки свого життя, він його будував. Олександр стоїть біля майбутнього “Новітнього козацького прапору України”.

Зліва направо: дівчинка-Україна, Катя, учениця 5-А класу, вчитель, Ніна Степанівна Сухенка, мати Максима Сухенка, Наталія Іванівна Перевознікова, завуч з науково-педагогічної роботи, Олександр Авраменко, боєць групи “Миротворець”, побратим Максима, Оксана Миколаївна Власенко, завуч з виховної роботи, Оксана Володимирівна Адаменко, директор спеціалізованої школи школи №138 Шевченківського району міста Києва, хосподарька цієї гостинної зали. Фото автора.
Відеоряд 01. Заставка «Герої не вмирають».
Відеоряд 02. Заставка «Шляхи золоті: герої не вмирають!»
Відеоряд 03. Відеоролик «Білі лебеді».
Відеоряд 04. Фото «Білі лебеді».
Ведучий 01. Доброго дня! Цей захід присвячено світлій пам’яті відважного і вірного сина своєї Батьківщини Максима Сухенка, який був колись учнем нашої школи. Саме йому присвячена меморіальна дошка, яку відкривали 1 вересня 2017 року на фасаді нашої школи.
Відеоряд 05. Фото «Білі лебеді».
Ведуча 02.
Нескінчені шляхи золоті —
На війну вже пішли наші хлопці.
Захищають країну,
А нам лише Янгол
лишився в віконці.
Ведучий 01.
Нескінченість у вісімки є.
Нескінченість від болю і втоми.
Я благаю, щоб діти землі
Пам’ятали про Божі закони.
Ведуча 02.
Пам’ятайте віддавших життя
За щасливу і вільну країну.
І якщо розумієте світ,
То всім серцем любіть Україну!
Відеоряд 06. Фотопортрет героя.
Ведуча 01.
Про те, яким він нам розкажуть його мати і його побратими, з якими він служив.
Ведуча 02.
До слова запрошується мати СУХЕНКО Ніна Степанівна.
Ведуча 01.
До слова запрошуються побратими Максима Сухенка Олександр Авраменко, Вадим Маштабей, Паша Нетьосов.

Зліва направо: побратими Максима Сухенка Олександр Авраменко, Вадим Маштабей, Паша Нетьосов спілкуються із старшокласниками.
Виступ. Вручили квіти і сувенір-магнітик.
Ведуча 02. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали…
Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях.
Герої не вмирають! Слава Україні!
Ведучі і зал разом: «Героям слава!»
Ведуча 01. Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Відеоряд 06. «Лебідка» + «Пливе кача» (після клацання).
Ведучий 01.
Сьогодні я молюсь за Україну,
За всіх померлих і за всіх живих,
Які будь-що боронять вже руїну,
Допоки стукіт серця не затих.
Сьогодні я молюсь за батька й брата,
За чиюсь матір і її синів.
Всіх кривдників чекає вже розплата,
На жаль, ціною багатьох життів.
ВХОДЕ дівчина в образі УКРАЇНИ.
Дівчина-Україна:
Ми є. Були. Ми будем вічно жити
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни-неньки найдорожчий цвіт.
Ми є. Були. Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ.
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким «градам» й армії заброд.
Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край –
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.
Ведуча 01.
На «Козацькому тижні» на майстер-класі з образотворчого мистецтва Шевченківського району в нашій школі було створено «Новітній козацький прапор». У його створенні, у тому числі, брали участь учні нашої школи: 2-Б, 3-А, 4-А, 4-Б класів, Богдан Фещенко, учень 7-А класу та Аріна Петровська, учениця 6-А.
Ведуча 02.
Будемо намагатися у 2018 році надрукувати 10 банерів «Новітнього козацького прапора» і у якості подарунків разом з традиційними «орденами від дітей» відвести їх на фронт для бійців АТО.
Ведуча 01.
Ми ковтаємо сльози, але нам потрібно йти далі!
Добро, любов, радість будуть панувати на нашій землі!
І тому: «Добрий ранок, Україно!»
Відеоряд 07. «Пшеничне поле, Лебеді» (після клацання) + пісня «Добрий ранок, Україно!».
Музика пісні «Добрий ранок, Україно!»
Матеріали “Ми і фронт”: “Подарунки від дітей воїнам АТО”.
Участь ветеранів АТО у створенні “Новітнього Козацького прапору”
Посилання на матеріали по АТО на сайті “Сад Любові та Радості України – країна Здійснення Мрій”
«Перший канцелярський» – спонсор серії майстер-класів в АТО: «Світла Доля України. Заповіт Щастя».
“Атомпрофспілка” – спонсор заходу в АТО: “Світла Доля України. Заповіт Щастя”.
">Концертна програма для воїнів АТО – “Світла Доля України. Заповіт Щастя”.
Сповіщення: Звіт за рік | Сад Любові та Радості