«Під деревами саду Любові та Радості».

Прес-реліз заходу
«Під деревами саду Любові та Радості»

DSCN0025Щоб зберегти та укріпити своє здоров’я людям різного віку дуже корисно займатися творчістю, яка може бути різноманітною: музичною, літературною, образотворчою, тощо. Позитивні думки і почуття вираженими різними мистецькими засобами можуть стати реальністю. Це і є створення власної країни Мрії і втілення її в життя реального світу.

Завдяки творчості відбувається зняття психоемоційної та фізіологічної напругу, що дуже актуально в наш час. Як наслідок – відбувається покращення психологічного клімату у суспільстві.

Саме для цього створено і впроваджується проект «Симфонія здоров’я».

Continue reading

Share This:

Казка “Пін-Вінг”

Pin-VingТрапилося це на крайньому півдні Земної кулі у ті давні, минулі часи про які кажуть так: «Це було мільйони років тому». На землю, яка буяла квітом і зеленими рослинами, де було досить звірів, де співали птахи, прийшло горе.

Лиходій Холод захопив цей край, оголосив себе царем і знищив тут все живе. Відтоді товстий-претовстий шар льоду покриває Антарктиду, а колись квітуча місцевість перетворилась у суцільну льодяну пустелю – царство холоду.

Але на світі живуть дивовижні створіння – імператорські пінгвіни, які царя-злодія не бояться. Щороку, на початку зими, тисячі пінгвінів приходять в Льодяне царство і, перевалюючи з боку на бік, вдень і вночі, хоробро рухаються у глиб Антарктиди. У льодяній пустелі саме й відбувається те, заради чого вони й потерпають неймовірних труднощів: вони пізнають щастя бути татом та мамою. Так було й цього разу…

«Як наважуються не боятись мене ці вперті птахи? Мене? Царя, перед яким ніщо живе не може встояти! Ніч полярна попереду, а від ґвалту цих дурних птахів немає ні сну, ні спокою! В чому сила цих впертих істот?» – Розгнівався цар і видав наказ про вигнання птахів з Льодового царства, а виконавцями Холод призначив вітер, заметіль та морози.

Ілюстрації Софії Книш до казки Софії Книш “Пін-Віінг”:

идут все пришли графика убежал угроза

 

 

 

IMG_0793_ok

Софія Книш підписує книгу Арсену Сарнацькому.

IMG_0776_ok

Картини Софії Книш “Пін-Вінг” на виставці в Українському домі.

IMG_0797_ok

Арсен Сарнацький з подарунком від Софії Книш.

IMG_0789_ok

Арсен Сарнацький читає фрагмент казки Софії Книш “Пін-Вінг”.

Share This:

Анонс!

ICC Kiev, the international exhibition and convention center, is the host venue for a variety of events from award winning exhibitions, conferences, international association meetings, product launches to banquets, fashion shows, sporting events and great days out.

ICC Kiev, the international exhibition and convention center, is the host venue for a variety of events from award winning exhibitions, conferences, international association meetings, product launches to banquets, fashion shows, sporting events and great days out.

Шановні Пані та Панове!

З  27 по 30 серпня в Українському Домі на Європейській площі, за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 2, відбудеться Київська книжкова виставка до Дня Знань.

У програмі виставки заплановано багато цікавих заходів, серед яких:

– Презентація Централізованою бібліотечною системою Голосіївського району м. Києва  Всеукраїнського проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О. П. Косачева, Киев, 1876» – виставка вишитих аркушів книги, показ сучасних виробів за ними; майстер-класи з народної вишивки для дітей та дорослих

– Зустріч з відомою українською письменницею та художницею Софією Книш та виставка ілюстрацій до книжок (28 серпня 2015 року. Початок о 13.00, 1 поверх).

 Організатори виставки:

 Державне підприємство «Український дім»

 Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Запрошуємо всіх бажаючих до участі у книжковій виставці!

 Умови участі та заявку друкуйте з офіційного сайту виставки www.bookexpo.in.ua

З повагою,
ТОВ «ТДС-Експо»
Тел. (044) 455-75-14

Share This:

Запрошуємо на арт-тренінг «Світ моєї Мрії»!

Art-Trening_Svit_Mrii_02_ok

Share This:

Урочисте закриття пересувної виставки Міжнародного мистецького конкурсу “Моя країна Небувалих звірів : Сад Любові та Радості” 2014 року

Шановні добродії !
Запрошуємо ВАС
на урочисте закриття
пересувної виставки
Міжнародного мистецького Фестивалю-конкурсу
«Моя країна Небувалих звірів» :

«Сад Любові та Радості»!

Відбудеться поздоровлення переможців 2014 року 
музикантів, художників, фотографів.

Урочисте закриття. 16 грудня 2015 року.

Урочисте закриття. 16 грудня 2015 року.

Наталія Веселицька, Ірина Дживаго - Центр духовного розвитку та творчої ініціативи "Гармонія", Наталія Чаїнська, менеджер-управітель Будинку природи.

Наталія Веселицька, Ірина Дживаго – Центр духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія”, Наталія Чаїнська, менеджер-управітель Будинку природи.

 Гурт «Snowigirls». Вручення дипломів.

Гурт «Snowigirls»: Хоменко Анастасія – солістка (вокал),
Белянська Таісія (фортепіано). Вручення дипломів.

 Гурт «Snowigirls». У складі: Хоменко Анастасія – солістка (вокал), Белянська Таісія (фортепіано). На фото також їх мама та член музичного журі Світлана Потера.

Гурт «Snowigirls». У складі: Хоменко Анастасія – солістка (вокал), Белянська Таісія (фортепіано). На фото також їхня мати та член музичного журі Світлана Потера.

Дипломи Анни Андронової (саксофон) та Анастасії Волкової (ф-но). Отримує бабуся.

Дипломи Анни Андронової (саксофон) та Анастасії Волкової (ф-но). Отримує бабуся Анни Андронової.

Валерій Перешитий (кларнет) отримав диплом переможця.

Валерій Перешитий (кларнет) отримав диплом переможця.

Оксана Ахріменко, мама Олександри Ахріменко (арфа) отримує диплом переможеці.

Оксана Ахріменко, мама Олександри Ахріменко (арфа), отримує диплом переможеці.

Наталія Володіна-Панченко, Київська дитяча Академія мистецтв (Героїв Сталінграда,10, м. Київ) та школа мистецтв №2 (вул. Ярославів Вал, 25, м. Києва — керівник

Наталія Володіна-Панченко, Київська дитяча Академія мистецтв (Героїв Сталінграда,10, м. Київ) та школа мистецтв №2 (вул. Ярославів Вал, 25, м. Києва — керівник отримує дипломи.

Виступ Наталії Савчук.

Виступ Наталії Савчук.

Фотороботи Ірини Сауніної. Розповідає Ірина Дживаго.

Фотороботи Ірини Сауніної. Розповідає Ірина Дживаго.

Нагородження Ірини Сауніної.

Нагородження Ірини Сауніної.

Виступ Ірини Сауніної.

Виступ Ірини Сауніної.

Нагородження студійців студії "Колорит". Надія Михайлівна Сердюк - керівник студії "Колорит".

Нагородження студійців студії “Колорит”. Надія Михайлівна Сердюк – керівник студії “Колорит”.

Share This:

Листопад. Презентация книги стихов Юлии Чикирисовой.

http://www.stihi.ru/avtor/uliastep

Сторінка з віршами Юлії Степанівни Чикирисової на Стихирі – 291 вірш, у тому числі нові вірші, які не увійшли до збірки “Листопад”.

19 грудня 2015 року пішла до Бога художник та поет Юлія Степанівна Чикирисова. Це був їй подарунок від Бога – бо святий Миколай дуже любить дітей, а вона присвятила дітям багато років життя.

Listopad_Chikirisova_A-5.qxdВступ до книги віршів “Листопад”.

ЮЛИЯ ЧИКИРИСОВА.
ЖИЗНЬ И ТВОРЧЕСТВО

Portret_ChikirisovaЮлия Степановна Чикирисова родилась 3 июня 1936 года в городе.., а впрочем, она сама о себе в стихотворении «Благодарю, Земля» написала:

Я в Омске родилась – в Сибири,
Росла у волжских берегов,
Москвы объятья были шире,
И Киев древний дал мне кров.

Её родители (Башкуровы Степан Архипович и Нина Фроловна) после окончания Омского зооветеринарного института были направлены на преподавательскую работу в Усольский сельскохозяйственный техникум Куйбышевской области, где их семью и застала война. Отец погиб на фронте, мать осталась с тремя детьми на руках и испытала все тяготы военного времени…
У Ю. С. Чикирисовой два высших образования: техническое (Московский Ордена Трудового Красного Знамени инженерно-экономический институт им. С. Орджоникидзе) и художественное (Куба, Гавана – Национальное художественное училище).
В Москве после окончания института Юлия Степановна работала экономистом, начальником отдела капитального строительства и начальником технического отдела. А в 1970 году она переезжает к мужу в Киев. С 1974 по1977 год их семья проживала на Кубе в Гаване, (командировка мужа), где Юлия Степановна и закончила художественное училище. А после возвращения в Киев – работала в Художественном Фонде Союза художников УССР – начальником творческо-производственного отдела. Но большую часть жизни она отдала работе с детьми: 30 лет была президентом Центра детского творчества «Мозаика» и руководила детской студией художественной керамики. Коллективу студии было присвоено высокое звание «Народный».
В Украине и за её пределами она давно известна как художник-керамист и как педагог – руководитель народного детского творческого коллектива.
Известный украинский поэт и журналист Василь Заєць в газете «Культура і життя» в статье «Світ, який ніколи не буде втрачений» написал:
«До світлих постатей, на чиїх плечах тримався і тримається величний храм української культури, належить президент Центру дитячої творчості «Мозаїка», керівник народної дитячої студії художньої кераміки Юлія Чикирісова».
Казалось бы, – она состоялась уже и как художник, и как педагог, но вдруг уже в зрелом возрасте у неё открывается новое дарование: Юлия Степановна начала писать стихи.
Вот уж воистину: если человек талантлив, так талантлив во всём!
Сейчас поэзия занимает большую часть её жизни.
Любимым временем года Юлии Степановны является осень, ей она посвятила множество стихотворений, где успешно сочетается пейзажная и любовная лирика. Она и себя отождествляет с Осенью:

Я – Осень, а стихи – то листопад.
Когда последний листик облетит,
Когда мой опустеет сад, –
Со мной затихнет и мой стих.

Ещё в 1925 году Владислав Ходасевич писал: «Слово и звук в поэзии не рабы смысла, а равноправные граждане. Самодержавие «идеи» приводит к плохим стихам. Взбунтовавшиеся звуки, изгоняя смысл, производят анархию, хаос – глупость». В этом смысле поэзия Ю. Чикирисовой гармонична.
Её творения отличаются своей искренностью и проникновенностью, они трогают до глубины души как молодых, так и людей пожилого возраста. Её любовная лирика  никого не оставляет равнодушным, порой ком сжимает горло, и трудно удержать слёзы, когда она вдохновенно читает свои стихи на встречах с читателями в библиотеках, дворцах культуры и клубах Киева.
«Писать надо не талантом, а прямым чувством жизни», – заметил великий Андрей Платонов. Его слова вполне относимы к поэзии Ю.Чикирисовой.
На стихи Чикирисовой написаны песни. В настоящем издании читатель ознакомится с её творчеством и оценит по достоинству глубину избранных стихов. В 2011 году Юлия Чикирисова опубликовала свои лирические стихи под названим «Листопад» в альманахе «Откровенно о сокровенном» (раньше её стихи публиковались в международном журнале «Ренессанс», украинских журналах «Соціальний захист», «Барви життя», общественно-политическом, литературно-художественном журнале Словянска «ЛітЕра», в альманахе «Діти війни» и много стихотворений было опубликовано в газете «Киевский вестник»).

Ольга Пересада, филолог

Листопад

(поздравление на Ютьюбе) 

Презентация книги стихов Юлии Чикирисовой

16 октября 2014 года

Счастливая Юлия Степановна: "Презентация удалась!"

Счастливая Юлия Степановна: “Презентация удалась!”

 

Интервью

Моя подруга, заведующая библиотекой имени Тамары Сергеевны, говорит: «Люлёка, Юлия Степановна подарит тебе свою книжечку, а ты подаришь ей свою. Как тебе такая идея?» – «Прекрасная идея!»

С Юлией Степановной мы знакомы давно, ровно столько, сколько приезжаем в библиотеку имени моей подруги.

– Тома, сколько лет ты нас привечаешь?

– Восемь, пошёл девятый.

Девятый год мы встречаемся во Дворце ветеранов в стольном граде Киеве.

Мы дружим? Нет. Но мы видим друг друга, слушаем, знаем, как каждая из нас относится к событиям, явлениям, поступкам, к политике и политикам, к простым и не очень простым людям. В наших взглядах много важных совпадений. Однако, я должна признаться, что, подписывая книжку, невольно остановилась перед словом «Дорогая». «Дорогая»? Но не было ни одной задушевной беседы, ни одной ярко выраженной симпатии, ни одной встречи, прогулки, не было ничего близко. Было внимание друг к другу как бы со стороны. Почему же «дорогая»? У этого многозначительного слова есть оттенки – любезная, милая. И ещё: однокоренное «дорожить» толкуется как беречь, не желать потерять, высоко ценить. Обо всём об этом я подумала потом, а тогда написала – и всё. Оказалось, не всё. Всё началось с первой страницы сборника избранных стихотворений Юлии Чикирисовой под названием «Листопад», пылающего горячими осенними красками. Я поняла: эта красивая женщина расскажет о себе сама, и я узнаю всё, что захочу, из первых уст. И будет в этой книге ответ на вопрос: «Почему – «Дорогая»? Всё так и случилось.

Вопрос первый: почему стихи, если уже было дело, которому талантливо, успешно отданы 30 лет жизни? Это детская студия художественной керамики «Мозаика» с высоким званием «Народная»?

Ответ: Признаюсь вам:

В стихах я откровеннее,
чем в жизни, –
Я, как на исповедь,
за чистый лист сажусь.

Я много в жизни
настрадалась.
Теперь – судите, не судите –
я пришла
И вам в стихах,
как на духу, призналась,
Как эту жизнь я прожила.

Зачем же Вам  эти муки творчества?

Полна я творческих мучений –
Всю ночь сижу – стихи строчу.

Уж не мечтаю о покое,
И мне, как Ветру, – нет преград.
Теперь я знаю, что такое
Полёт души и звездопад.

И сносочка: родилась под созвездием Близнецов. Я – тоже.

Где Ваши корни, милая?

Я в Омске родилась – в Сибири,
Росла у волжских берегов.

Жизнь ваших родителей по фамилии Башкуровы связана с Куйбышевским Поволжьем. Жизнь моих предков по фамилии Поваляевы тоже связана с этими мастами. Имена наших предков говорят сами за себя: ваши Архип, Степан, Елизавета; мои Семён, Онуфрий, Александра. Вот такая перекличка.

Строчки про детство – это  и про Вас , и про меня:

Я вспомнила детство
в голодной стране –
Оно и до ныне
всё снится мне.

Но снится не голод,
а вольный простор.
Гурьбой мы садились
мечтать на забор.

О счастье мечтали
с наивною верой
И жизнь измеряли
своей детской мерой.

За «Голос крови» хочу поклониться Вам, любезная Юлия Степановна:

Россия – матушка, раскрой ладони –
Губами припаду  к ним я.
Несут, несут лихие кони
В твои объятия меня.

Неистребим  российский дух,
Хоть век живи ты за границей.
Необъясним российский дух –
Всегда лечу сюда, как птица.

Пусть нищета, голь перекатная,
Комфорту, лоску нету здесь,
Но, Русь моя, ты необъятная,
Твоих достоинств мне не счесть.

Москва была в Вашей и в моей жизни:

Друзья пришли меня встречать
(Как годы многих изменили),
Но вечной юности печать
И на Москве, и на России.

Что имеем, не храним – потерявши, плачем – это про нас:

Бывало, и к Чёрному морю поедешь,
В Прибалтике нежишься в дюнах песчаных,
И ты, Ленинград,
                 нас мостами приветишь,
И Волга поманит гостей долгожданных.

Страна необъятная! Где же ты, где ты?
Преграды стоят из столбов полосатых.
Снимите препоны, снимите запреты!
Давайте дружить, как дружили когда-то.

Не слышат: сегодня с одной стороны ров копают, с другой – колючую проволоку развешивают. Зато:

Теперь все на Майдане веселятся,
Гремит оркестр, хотя уж и не тот.
Ведь жизнь идёт – не стоит удивляться,
Живи, гуляй и радуйся, народ!

Эпиграфом к разделу «В мире любви» Юлия Степановна взяла стих из Библии:

«Любовь долго терпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит…»

Спасибо Вам, Юлия, за обращение к этим словам и за Ваш сто семьдесят один ответ  на каждое из них. Ваше море любви бередит душу, каждое стихотворение дышит, жмёт, не отпускает и уводит за собой, как «Наваждение», превращаясь в «Шрам», «Мираж», «Летаргию», «Расплату», «Телепатию», «Дурман-траву», «Воровку-осень», «Бабье лето», «Крещенские страдания»…

Как выбрать самое-самое? Не знаю, может быть, это?

Ах, какой нынче вечер –
                                         чудо!
Я о нём вспоминать
буду.

Радость он подарил
сердцу

И мечте приоткрыл
дверцу.

Мне б тобой заболеть,
да поздно.

Мне бы в небо взлететь
звёздно,

Мне бы лёгкою стать
ланью…

Но не сбыться, не сбыться
                                     желанью!

Жарких встреч нам с тобой
                                       не обещано:
Я давно уж замужняя
                                        женщина.
Хоть одною мы музою
                                        связаны,

Только судьбы у нас –
                                       разные.

А может, вот это?

Я не хотела б снова стать девчонкой,
Чтоб в школу каждый день ходить
И песни распевать в походах громко,
А ночью формулы зубрить.

Нет, мне всегда была милее зрелость,
Когда постигла я секреты бытия.
Когда любить до одури хотелось
И знать, что любят также и меня.

Когда была в плену я рук любимых,
Когда мечта заветная сбылась,
Когда на всё уже хватало силы
И жизнь, казалось, удалась.

От любви к шутке тоже один шаг:

Вот заделалась поэтом –
Всё пишу, пишу, пишу…
Ну, зачем, скажите, это?
Ночь сижу пером шуршу.

Муж ругает: «Что такое?
Как ни глянешь – всё строчишь,
Замки из песка ты строишь,
А в карманах только шиш.

Лучше б вышла на работу,
Толк бы был хоть от того.
Не могу понять я что-то:
Ты влюбилась что ль в кого?»

«Да, любовь у нас до гроба:
Муза – сладкий мой дурман.
Ты меня теперь не трогай,
Извини, у нас роман».

Листаю книжечку… Удивительный «Живительный родник»! Благодарю авторессу за трепетное прикосновение к трагическим судьбам «великих самодержавия стиха».

Мольба

Отец Всевышний, подари мне
«Болдинскую осень»,
Чтоб вдохновенью не было границ,
Чтоб Ты в такую глушь меня забросил,

Где б я пред гением Поэта
                                          пала ниц.

Дорогая Юлия Степановна, под каждым стихом в разделе «Святая Русь» разрешите поставить подпись полного согласия с Вашей оценкой всего, что произошло с нами и страной:

Из Киева пошла святая Русь.
Славянским мы всегда звались народом.
Где чистокровный русский, белорус?
Роднились все мы год за годом.

И испокон веков мы рядом жили.
Никто не думал: украинец ты иль русский.
И беды, радости мы поровну делили,
И бабы одинаково повязывали хустки.

Не хочу я говорить о том, что натворили нынче…
Нет, наверное, человека, который не спросил бы у себя, на что дана ему жизнь.

Спросила об этом и Юлия Чикирисова:

Всё в этом мире – воля Бога,
Мы все  частички лишь Его.
О, как узнать хочу я много!
Но я не знаю ничего:

Зачем живу, зачем страдаю,
Зачем родилась и умру?
Нам мир загробный обещают –
Мне ж нужен рай, пока живу.

Когда ты, как слепой плутаешь,
Творца бери в поводыри,
Когда любовь вдруг обретаешь,
За дар Его благодари.

Вот и поговорили задушевно, и семейный альбом полистали: какие выразительные лица, какие драгоценные мгновения.
Ваш роман, дорогая Юлия Степановна, о любви с продолжением.
Осмелюсь сказать за всех: мы ждём этого продолжения, оно нам интересно…

Лидия Глушенко, Киев, осень 2015 г.

Презентационный лист.

Презентационный лист.

Share This:

«Шевченкиніана флористичними фарбами»

Анотація до  виставки та програми

«Шевченкиніана
флористичними фарбами»

«Портрет Т.Г. Шевченка Круковська О.П. (Тополиний пух).

«Портрет Т.Г. Шевченка». Круковська О.П. (Тополиний пух).

У рік відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка майстри-флористи народного аматорського колективу «Флористика», що існує при Київському міському палаці ветеранів, представляють свої роботи, виконані із рослинного матеріалу.

Це відомі портрети, автопортрети національного генія, картини, створені за творчістю Кобзаря. Скільки уміння, фантазії, довершеності в картинах, намальованих не фарбами, а пелюстками квітів, шкіркою банана, тополиним пухом…

1. «Портрет Т.Г. Шевченка» Круковська О.П. (Тополиний пух).

2. «Над Дніпром» Круковська О.П.

3. «Сон» Філіна А.А. (Змішаний рослинний матеріал).

4. «Наймичка» Круковська О.П. (Тополиний пух).

5. «Візьме відра…піде за водою» Донченко Г.В. (Фізаліс).

21 жовтня 2014 року
урочисте відкриття проекту
у бібліотеці Михайла Стельмаха
о 13.15 

у програмі

1. Урочисте відкриття виставки.
2. Гурт “СонЦе” презентує пісні на вірші Тараса Шевченка:
    – Зійшлись, побрались, поєднались.
    – Повертає Ігор військо.
    – Плач Ярославни.
    – Старий.
3. Наталія Веселицька, Ірина та Ольга Дживаго представляють вірші,
пресвячені новій та квітучій країні Україна, яка народжується
для творчого та натхненного життя, про яке мріяв Кобзар.
Зірку Благовість запалює вірш Тетяни Попової.
4. У виконанні вокального ансамблю “МирРа” прозвучать пісні:
1) “Реве та стогне Дніпр широкий” (вірші. Т.Г. Шевченка).
2) “Голубка” (сл. Т.Г. Шевченка).
3) “Україна” (вірші та музика Т..А. Страшенко).

Continue reading

Share This:

Україна – козацька держава.

Анотація до програми 

«Україна – козацька держава»

Покрова.

Покрова.

Бібліотека для дітей ім. Наталі Забіли
Свято Покрови Пресвятої Богородиці

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні. Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят на Україні.

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

В незалежній Україні 14 жовтня щорічно проходять урочистості до дня козацтва. Україна – козацька держава. Саме козаки, це відомо, з давніх часів захищали кордони України. Нащадки козаків – сучасні козаки також дбають про Україну, щоб вона була великою та незалежною. Козаки – вільні духом люди. Це є головною відзнакою справжнього козака.

Ростуть нові діти-українці, нова козацька гвардія. І дорослі, які сильні козацьким духом, ретельно дбають про те, щоб малюки виростали вільними, у вільній та могутній країні.

Зустрічі відбудуться:

1. 14 жовтня 2014 року у бібліотеці ім. В. Дубініна (Шевченківський район).

2. 15, 16, 23 жовтня 2014 року у бібліотеці ім. Наталі Забіли (Голосіївський район).

Continue reading

Share This:

2 жовтня 2014 року – заходи другого дня фіналу Фестивалю-конкурсу.

Колокольчк. Наталія Смага, член художнього журі Фестивалю-конкурсу.

Колокольчки. Хатні оберегі. Наталія Смага, член художнього журі Фестивалю-конкурсу.

ВІДКРИТТЯ ФІНАЛУ

Міжнародного мистецького Фестивалю-конкурсу «Моя країна Небувалих звірів»: «Сад Любові та Радості» 

Continue reading

Share This:

Про першу презентацію країни Небувалих звірів у Києві (будинок вчених)

 

 

Казка – кращі ліки для дитини

Гора Доль в країні Небувалих звірів. Малюнок Наталії Веселицької.

Гора Доль в країні Небувалих звірів. Малюнок автора Наталії Веселицької.

На правій долонці у кожного (дитини та дорослого, де «народжується» сонце, щоб піднятися над землею і усміхнутися кожному) є казкова країна Небувалих звірів. Її мешканці добрі й щирі, веселі і дружні. Але іноді вони засмучуються, і тоді іде дощ, падає сніг або руйнуються гори. Коли ж радіють — співають пташки і розквітають квіти й дерева. Та завдяки одному з героїв казки — дракончику Ластику, негода в цій країні буває рідко, тому що він наділений здатністю стирати злі та сумні думки. Він прагне, щоб усі мешканці країни раділи і мріяли про прекрасне завжди. Для цього потрібно небагато: усміхатися один одному, підтримувати, плекати в душі добрі почуття.

Continue reading

Share This: