Пазли країни Здійснення Мрій

4 травня 2018 року в Національному музеї літератури України учасники і гості Всеукраїнського мистецького фестивалю “Україна – країна Здійснення Мрій” збирали пазли своїх мрій в напрямку трьох видів мистецтв: художньому, музичному, літературному. Закінчувалася пасхальна виставка, яка проходила в приміщенні музею протягом місяця – з 5 квітня по 5 травня 2018 року. Її учасники отримали дипломи від шановного художнього журі фестивалю. Дипломи лауреатів їм вручали: голова журі образотворчого мистецтва Юрій Дрюченко, голова Асоціації художників-чорнобильців та член журі образотворчого мистецтва Євген Гула, професор Київського Національного університету технологій і дизайну. Учасники музичного і літературного конкурсів додали кольорів у мистецьке свято.
Continue reading

Share This:

14.12.2017. Третя виставка “Єдині та Незалежні: міст ЄДНАНННЯ”

Прес-ананс

14 грудня 2017 року відбудеться урочисте відкриття третьої Міжнародної виставки “Єдині та Незалежні: міст ЄДНАННЯ”, присвяченої дням республіки Македонія в Україні до Дня ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС в Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України.

У виставці беруть участь відомі і видатні художники сучасності. Найвідоміший з них – Микола Шелест, Заслужений діяч мистецтв України і Польщі.

Микола Шелест, заслужений діяч мистецтв України і Республіки Польща. «Билjана платно белеше» («Біліана вибілювала полотно» – укр.)

Наводимо посилання на урочисте відкриття виставки в Українському фонді культури:

ЄДИНІ ТА НЕЗАЛЕЖНІ. Виставку Українських художників присвячено Дню Незалежності Республіки Македонія

У складі розгорнутої експозиції розміщені твори, які було створено у 1986 році з зоні відчуження:

– портрети чорнобильців, шість з восьми портретованих віддали своє життя, рятуючи людство (автор Ю. Дрюченко),

Юрій Дрюченко в виставковому залі після монтажу виставки. 2017.

Юрій Дрюченко зліва на бтері після поїздки в м. Прип’ять. червень, 1986.

– палаючий четвертий енергоблок (автор О. Бреус):

Олексій Бреус. «Погибель Чорнобильського Титаніка». Холст, акріл, 2008.

Олексій Бреус. “Явлення”. Частина 1 із циклу “Євангеліє від Чорнобилю”. Холст, акріл, 2006. Перехід на оповідання “Остання кнопка”. Натисніть на малюнок.

– перший пам’ятний знак в світі, присвячений трагедії в Фукусімі (автор А. Гайдамака):

Фукусіма. Перехід на сторінку “Фукусіма”. Натисніть на малюнок.

– м. Чорнобиль, фото меморіалу, присвяченого загиблим селам Чорнобильської зони (автор А. Гайдамака).

“Янгол-Охоронець”. Проект Анатолія Гайдамаки.

Проект “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій” представляє цього разу “Новітній Козацький прапор України”, який символізує силу і непереможність України.

“Новітній Козацький прапор” проекту “Сад Любові та Радості України – країни Здійснення Мрій”.

До створення прапору долучилися учні спеціалізованих шкіл №138 і 106 I-III степенів Шевченківського району міста Києва, бійці АТО із Центрального київського військового госпіталю, митці, вчителі образотворчого мистецтва, мистецтва, музики, педагоги-організатори Шевченківського району міста Києва.

“Козак” Жоржа Шанаєва. Глина.

Наприклад, на “Новітньому Козацькому прапорі України” ви можете знайти медальйон чорнобильця-ліквідатора Жоржа Шанаєва, який долучився до його створення.

Share This:

Різдвяний Янгол.

Різдвяний Янгол. Наталія Веселицька. Ліплення із пластиліну.

Різдвяний янгол. Листівка.

Шепот Ангела.

Ангели-Охоронці

“Ангел в ромашках”. Ілля Маласай, 7 років.

«Ангел-Охоронець в ромашках» Іллі Маласая, 7 років і «Зірка» Корж Еммілії, 6 років.

«Ангел-Охоронець на Землі». Корж Еммілія, 6 років.

«Ангел-Охоронець на Землі». Корж Еммілія, 6 років.

«Ангел-Охоронець на Небі». Корж Еммілія, 6 років.

«Ангел-Охоронець». Корж Еммілія, 6 років.

“Ангел-Охоронець”. Настя Руденко, 9 років.

“Ангел-Охоронець”. Анастасія Дзиговська, 11 років.

 

 

 

 

 

 

“Ангел-Охоронець”. Дар’я Надобко, 10 років.

“Ангел-Охоронець”. Дар’я Надобко, 10 років.

“Мій Ангел-Охоронець”. Маргарита Кубара, 10 років.

“Мій Ангел-Охоронець”. Маргарита Кубара, 10 років.

“Мій Ангел-Охоронець”. Олексій, 7 років.

“Мій Ангел-Охоронець”. Олексій, 7 років.

Живі виступи СВІТЛАНИ ПОТЕРИ

Continue reading

Share This:

Відкриття Новорічної виставки-2016/2017 вихованців студії “Краплинки”.

22 грудня 2016 року в фойє школи №255 Дарницького району міста Києва відбулося урочисте відкриття Новорічної виставки вихованців студії “Краплинки” (БДЮТ “Дивоцвіт” Дарницького району). З цією чудовою подією дітей і батьків привітали представник ДБЮТ “Дивоцвіт” – завідувачка відділом образотворчого мистецтва Олена Шендюк, художник Юрій Дрюченка – голова художнього журі фестивалю “Україна – країна здійснення Мрій”, завуч з виховної роботи школи №255 Тетяна Савкіна, керівник студії образотворчого мистецтва “Краплинки” Наталія Веселицька.

Continue reading

Share This:

Анонс!

ICC Kiev, the international exhibition and convention center, is the host venue for a variety of events from award winning exhibitions, conferences, international association meetings, product launches to banquets, fashion shows, sporting events and great days out.

ICC Kiev, the international exhibition and convention center, is the host venue for a variety of events from award winning exhibitions, conferences, international association meetings, product launches to banquets, fashion shows, sporting events and great days out.

Шановні Пані та Панове!

З  27 по 30 серпня в Українському Домі на Європейській площі, за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 2, відбудеться Київська книжкова виставка до Дня Знань.

У програмі виставки заплановано багато цікавих заходів, серед яких:

– Презентація Централізованою бібліотечною системою Голосіївського району м. Києва  Всеукраїнського проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О. П. Косачева, Киев, 1876» – виставка вишитих аркушів книги, показ сучасних виробів за ними; майстер-класи з народної вишивки для дітей та дорослих

– Зустріч з відомою українською письменницею та художницею Софією Книш та виставка ілюстрацій до книжок (28 серпня 2015 року. Початок о 13.00, 1 поверх).

 Організатори виставки:

 Державне підприємство «Український дім»

 Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Запрошуємо всіх бажаючих до участі у книжковій виставці!

 Умови участі та заявку друкуйте з офіційного сайту виставки www.bookexpo.in.ua

З повагою,
ТОВ «ТДС-Експо»
Тел. (044) 455-75-14

Share This:

Запрошення : Інформація від партнерів

Арія Карася.

Арія Карася.

Едуард Францович Сенько дерегує оперою "Запорожець за Дунаєм".

Едуард Францович Сенько дирегує оперою “Запорожець за Дунаєм”.

Одарка. Роль виконує співачка Ірина Пірсанова.

Одарка. Роль виконує співачка Ірина Пірсанова.

Дівчата. Масова сцена опери.

Дівчата. Масова сцена опери.

Карась сперечається з Одаркою.

Карась сперечається з Одаркою.

Андрій та Оксана - головні герої опери.

Андрій та Оксана – головні герої опери.

Глядачі.

Глядачі.

Султан.

Султан.

Дирежер Едуард Сєнько.

Дирегент Едуард Сенько.

Share This:

Урочисте закриття пересувної виставки Міжнародного мистецького конкурсу “Моя країна Небувалих звірів : Сад Любові та Радості” 2014 року

Шановні добродії !
Запрошуємо ВАС
на урочисте закриття
пересувної виставки
Міжнародного мистецького Фестивалю-конкурсу
«Моя країна Небувалих звірів» :

«Сад Любові та Радості»!

Відбудеться поздоровлення переможців 2014 року 
музикантів, художників, фотографів.

Урочисте закриття. 16 грудня 2015 року.

Урочисте закриття. 16 грудня 2015 року.

Наталія Веселицька, Ірина Дживаго - Центр духовного розвитку та творчої ініціативи "Гармонія", Наталія Чаїнська, менеджер-управітель Будинку природи.

Наталія Веселицька, Ірина Дживаго – Центр духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія”, Наталія Чаїнська, менеджер-управітель Будинку природи.

 Гурт «Snowigirls». Вручення дипломів.

Гурт «Snowigirls»: Хоменко Анастасія – солістка (вокал),
Белянська Таісія (фортепіано). Вручення дипломів.

 Гурт «Snowigirls». У складі: Хоменко Анастасія – солістка (вокал), Белянська Таісія (фортепіано). На фото також їх мама та член музичного журі Світлана Потера.

Гурт «Snowigirls». У складі: Хоменко Анастасія – солістка (вокал), Белянська Таісія (фортепіано). На фото також їхня мати та член музичного журі Світлана Потера.

Дипломи Анни Андронової (саксофон) та Анастасії Волкової (ф-но). Отримує бабуся.

Дипломи Анни Андронової (саксофон) та Анастасії Волкової (ф-но). Отримує бабуся Анни Андронової.

Валерій Перешитий (кларнет) отримав диплом переможця.

Валерій Перешитий (кларнет) отримав диплом переможця.

Оксана Ахріменко, мама Олександри Ахріменко (арфа) отримує диплом переможеці.

Оксана Ахріменко, мама Олександри Ахріменко (арфа), отримує диплом переможеці.

Наталія Володіна-Панченко, Київська дитяча Академія мистецтв (Героїв Сталінграда,10, м. Київ) та школа мистецтв №2 (вул. Ярославів Вал, 25, м. Києва — керівник

Наталія Володіна-Панченко, Київська дитяча Академія мистецтв (Героїв Сталінграда,10, м. Київ) та школа мистецтв №2 (вул. Ярославів Вал, 25, м. Києва — керівник отримує дипломи.

Виступ Наталії Савчук.

Виступ Наталії Савчук.

Фотороботи Ірини Сауніної. Розповідає Ірина Дживаго.

Фотороботи Ірини Сауніної. Розповідає Ірина Дживаго.

Нагородження Ірини Сауніної.

Нагородження Ірини Сауніної.

Виступ Ірини Сауніної.

Виступ Ірини Сауніної.

Нагородження студійців студії "Колорит". Надія Михайлівна Сердюк - керівник студії "Колорит".

Нагородження студійців студії “Колорит”. Надія Михайлівна Сердюк – керівник студії “Колорит”.

Share This:

Літературне журі Фестивалю-конкурсу “Моя країна Небувалих звірів” : “Сад Любові та Радості”.

  1. Болтивець Сергій Іванович – голова літературного журі Фестивалю-конкурсу (українського напрямку); професор, доктор психологічних наук; голова літературного об’єднання «Вітрила» Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького протягом 1975-1978 рр.(нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), яке раніше також очолювали Юрій Збанацький, Ліна Костенко та ін. визначні  українських поети та письменники; ініціатор і засновник літературного об’єднання «Радосинь» Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка, яке нині діє при Національній спілці письменників України(керівник Дмитро Чередниченко); ініціатор заснування в Київському університеті імені Тараса Шевченка літературного відділення; голова Всеукраїнського Товариства Івана Огієнка; голова Всеукраїнського координаційного бюро ЮНЕСКО «Освіта дорослих України»; головний редактор Всеукраїнського літературно-мистецького, науково-просвітницького і суспільно-політичного журналу «Молодість країни».
  2. Дробот Василь Леонідович – голова літературного журі Фестивалю-конкурсу (російського напрямку), видатний український поет, член Спілки письменників України, лауреат літературних премій: ім. М. Ушакова, ім. О. Грибоєдова, керівник поетичної студії російських поетів при спілці письменників України «Восход», член творчої спілки Центру духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія», нагороджений «Знаком Пошани» від НСПУ за особистий внесок в поетичну культуру України, автора більше 20 поетичних збірок. Поетична книга «И жизнь по-прежнему жива…» 2012, Лауреат Всеукраїнського фестивалю української книги «Феодосія-2013» – видана інформаційно-видавничим центром «Майстер-десант». Перекладач «Кобзаря» Т. Г. Шевченка російською та творів сучасних українських поетів російською (наприклад, вірші Тетяни Майданович). Перекладає тексти також на англійську мову.
  3. Абраменкова Тамара Борисівна – голова літературного журі Фестивалю-конкурсу (англійського напрямку); координатор проекту «Симфонія здоров’я» на Донбасі (м. Краматорськ), член літературного журі Міжнародного Фестивалю-конкурсу «Моя країна Небувалих звірів»; поет, перекладач, педагог. Автор двох поетичних збірок для дітей англійською мовою: «English with TAMRA is fun», «A Book of Poems for Naughty Boys&Girls». Пише та перекладає трьома мовами (українською, російською, англійською).
  4. Різник Олександр Олександрович – поет, музикант, композитор, автор-виконавець, кандидат мистецтвознавства, зав. лабораторією УЦКД (Український центр культурних досліджень).
  5. Савіна Наталія Олегівна – член Міжнародної Гільдії письменників, керівник літературно-музичної вітальні «Світло перетворюється у рядок», автор трьох поетичних збірок: «Как больно серцем всем любить», «Волшебные часы», «Пульс любви».
  6. Горовий Геннадій – письменник – прозаїк та поет. Очолює літературну студію “Горлиця” при Київському університеті “Україна” та веде передачу на обухівському телеканалі “Студія бард”. Неодноразово друкувався в українській періодиці, в альманахах та антологіях. Дебют в закордонних виданнях відбувсь у журналі “Рідношкільник” (Канада). У творчому доробку має чотири поетичні збірки: “Страви з філософського  каміння” (2005 р.), “Від літечка до літечка” (2005 р.), “Крапки не ставлю…”  (2006 р.), “Треба ж так!..” (2008 р.) та повість для підлітків “Дзел-ле-енннь-світ” (2011 р.). Член Національної спілки письменників України і Національної спілки журналістів України. Член Обухівського літературно–мистецького братства ім. А. С. Малишка та Всеукраїнського літературного об’єднання “Радосинь” при НСПУ.

Share This:

Будинок природи, м. Київ. урочисте відкриття пересувної виставки Міжнародного мистецького Фестивалю-конкурсу «Моя країна Небувалих звірів» : «Сад Любові та Радості»

Міжнародний Містецький Фестиваль-конкурс
Сад Любові та Радості

Слайд3

 Прес-анонс
Фіналу Фестивалю-конкурсу
«Моя країна Небувалих звірів» :
«Сад Любові та Радості»

Запрошуємо глядачів на фінал (художній напрямок) щорічного Фестивалю-конкурсу для дітей та дорослих, який пропонує основи позитивного мислення засобами різних видів мистецтв.

Щоб зберегти та укріпити своє здоров’я людям різного віку дуже корисно займатися творчістю: позитивні думки і почуття виражати за допомогою різних мистецьких засобів. Засобами образотворчого мистецтва створюються позитивні образи своєї власної країни «Мрії», наповнюються життям та втілюються у реальність. Відбувається релаксація – зняття психологічної напруги, що дуже актуально в теперішній час. Саме для цього створений цей Фестиваль-конкурс.

Зміст заходу можна побачити на сайті за адресою:

http://slir.masterdesant.com

Afisha_56x82_Q_ok

Шановні добродії !
Запрошуємо ВАС
на урочисте відкриття
пересувної виставки
Міжнародного мистецького Фестивалю-конкурсу

«Моя країна Небувалих звірів» :
«Сад Любові та Радості»!

27 листопада 2014 року

15.00

Захід відбудеться
в Київському міському Будинку природи

за адресою: вул. Рогнiдинська, 3
(М «Палац спорту»).

Виставка триватиме
з 27 листопада
до 16 грудня
2014 року

christmas-playbill

 

Share This:

Листопад. Презентация книги стихов Юлии Чикирисовой.

http://www.stihi.ru/avtor/uliastep

Сторінка з віршами Юлії Степанівни Чикирисової на Стихирі – 291 вірш, у тому числі нові вірші, які не увійшли до збірки “Листопад”.

19 грудня 2015 року пішла до Бога художник та поет Юлія Степанівна Чикирисова. Це був їй подарунок від Бога – бо святий Миколай дуже любить дітей, а вона присвятила дітям багато років життя.

Listopad_Chikirisova_A-5.qxdВступ до книги віршів “Листопад”.

ЮЛИЯ ЧИКИРИСОВА.
ЖИЗНЬ И ТВОРЧЕСТВО

Portret_ChikirisovaЮлия Степановна Чикирисова родилась 3 июня 1936 года в городе.., а впрочем, она сама о себе в стихотворении «Благодарю, Земля» написала:

Я в Омске родилась – в Сибири,
Росла у волжских берегов,
Москвы объятья были шире,
И Киев древний дал мне кров.

Её родители (Башкуровы Степан Архипович и Нина Фроловна) после окончания Омского зооветеринарного института были направлены на преподавательскую работу в Усольский сельскохозяйственный техникум Куйбышевской области, где их семью и застала война. Отец погиб на фронте, мать осталась с тремя детьми на руках и испытала все тяготы военного времени…
У Ю. С. Чикирисовой два высших образования: техническое (Московский Ордена Трудового Красного Знамени инженерно-экономический институт им. С. Орджоникидзе) и художественное (Куба, Гавана – Национальное художественное училище).
В Москве после окончания института Юлия Степановна работала экономистом, начальником отдела капитального строительства и начальником технического отдела. А в 1970 году она переезжает к мужу в Киев. С 1974 по1977 год их семья проживала на Кубе в Гаване, (командировка мужа), где Юлия Степановна и закончила художественное училище. А после возвращения в Киев – работала в Художественном Фонде Союза художников УССР – начальником творческо-производственного отдела. Но большую часть жизни она отдала работе с детьми: 30 лет была президентом Центра детского творчества «Мозаика» и руководила детской студией художественной керамики. Коллективу студии было присвоено высокое звание «Народный».
В Украине и за её пределами она давно известна как художник-керамист и как педагог – руководитель народного детского творческого коллектива.
Известный украинский поэт и журналист Василь Заєць в газете «Культура і життя» в статье «Світ, який ніколи не буде втрачений» написал:
«До світлих постатей, на чиїх плечах тримався і тримається величний храм української культури, належить президент Центру дитячої творчості «Мозаїка», керівник народної дитячої студії художньої кераміки Юлія Чикирісова».
Казалось бы, – она состоялась уже и как художник, и как педагог, но вдруг уже в зрелом возрасте у неё открывается новое дарование: Юлия Степановна начала писать стихи.
Вот уж воистину: если человек талантлив, так талантлив во всём!
Сейчас поэзия занимает большую часть её жизни.
Любимым временем года Юлии Степановны является осень, ей она посвятила множество стихотворений, где успешно сочетается пейзажная и любовная лирика. Она и себя отождествляет с Осенью:

Я – Осень, а стихи – то листопад.
Когда последний листик облетит,
Когда мой опустеет сад, –
Со мной затихнет и мой стих.

Ещё в 1925 году Владислав Ходасевич писал: «Слово и звук в поэзии не рабы смысла, а равноправные граждане. Самодержавие «идеи» приводит к плохим стихам. Взбунтовавшиеся звуки, изгоняя смысл, производят анархию, хаос – глупость». В этом смысле поэзия Ю. Чикирисовой гармонична.
Её творения отличаются своей искренностью и проникновенностью, они трогают до глубины души как молодых, так и людей пожилого возраста. Её любовная лирика  никого не оставляет равнодушным, порой ком сжимает горло, и трудно удержать слёзы, когда она вдохновенно читает свои стихи на встречах с читателями в библиотеках, дворцах культуры и клубах Киева.
«Писать надо не талантом, а прямым чувством жизни», – заметил великий Андрей Платонов. Его слова вполне относимы к поэзии Ю.Чикирисовой.
На стихи Чикирисовой написаны песни. В настоящем издании читатель ознакомится с её творчеством и оценит по достоинству глубину избранных стихов. В 2011 году Юлия Чикирисова опубликовала свои лирические стихи под названим «Листопад» в альманахе «Откровенно о сокровенном» (раньше её стихи публиковались в международном журнале «Ренессанс», украинских журналах «Соціальний захист», «Барви життя», общественно-политическом, литературно-художественном журнале Словянска «ЛітЕра», в альманахе «Діти війни» и много стихотворений было опубликовано в газете «Киевский вестник»).

Ольга Пересада, филолог

Листопад

(поздравление на Ютьюбе) 

Презентация книги стихов Юлии Чикирисовой

16 октября 2014 года

Счастливая Юлия Степановна: "Презентация удалась!"

Счастливая Юлия Степановна: “Презентация удалась!”

 

Интервью

Моя подруга, заведующая библиотекой имени Тамары Сергеевны, говорит: «Люлёка, Юлия Степановна подарит тебе свою книжечку, а ты подаришь ей свою. Как тебе такая идея?» – «Прекрасная идея!»

С Юлией Степановной мы знакомы давно, ровно столько, сколько приезжаем в библиотеку имени моей подруги.

– Тома, сколько лет ты нас привечаешь?

– Восемь, пошёл девятый.

Девятый год мы встречаемся во Дворце ветеранов в стольном граде Киеве.

Мы дружим? Нет. Но мы видим друг друга, слушаем, знаем, как каждая из нас относится к событиям, явлениям, поступкам, к политике и политикам, к простым и не очень простым людям. В наших взглядах много важных совпадений. Однако, я должна признаться, что, подписывая книжку, невольно остановилась перед словом «Дорогая». «Дорогая»? Но не было ни одной задушевной беседы, ни одной ярко выраженной симпатии, ни одной встречи, прогулки, не было ничего близко. Было внимание друг к другу как бы со стороны. Почему же «дорогая»? У этого многозначительного слова есть оттенки – любезная, милая. И ещё: однокоренное «дорожить» толкуется как беречь, не желать потерять, высоко ценить. Обо всём об этом я подумала потом, а тогда написала – и всё. Оказалось, не всё. Всё началось с первой страницы сборника избранных стихотворений Юлии Чикирисовой под названием «Листопад», пылающего горячими осенними красками. Я поняла: эта красивая женщина расскажет о себе сама, и я узнаю всё, что захочу, из первых уст. И будет в этой книге ответ на вопрос: «Почему – «Дорогая»? Всё так и случилось.

Вопрос первый: почему стихи, если уже было дело, которому талантливо, успешно отданы 30 лет жизни? Это детская студия художественной керамики «Мозаика» с высоким званием «Народная»?

Ответ: Признаюсь вам:

В стихах я откровеннее,
чем в жизни, –
Я, как на исповедь,
за чистый лист сажусь.

Я много в жизни
настрадалась.
Теперь – судите, не судите –
я пришла
И вам в стихах,
как на духу, призналась,
Как эту жизнь я прожила.

Зачем же Вам  эти муки творчества?

Полна я творческих мучений –
Всю ночь сижу – стихи строчу.

Уж не мечтаю о покое,
И мне, как Ветру, – нет преград.
Теперь я знаю, что такое
Полёт души и звездопад.

И сносочка: родилась под созвездием Близнецов. Я – тоже.

Где Ваши корни, милая?

Я в Омске родилась – в Сибири,
Росла у волжских берегов.

Жизнь ваших родителей по фамилии Башкуровы связана с Куйбышевским Поволжьем. Жизнь моих предков по фамилии Поваляевы тоже связана с этими мастами. Имена наших предков говорят сами за себя: ваши Архип, Степан, Елизавета; мои Семён, Онуфрий, Александра. Вот такая перекличка.

Строчки про детство – это  и про Вас , и про меня:

Я вспомнила детство
в голодной стране –
Оно и до ныне
всё снится мне.

Но снится не голод,
а вольный простор.
Гурьбой мы садились
мечтать на забор.

О счастье мечтали
с наивною верой
И жизнь измеряли
своей детской мерой.

За «Голос крови» хочу поклониться Вам, любезная Юлия Степановна:

Россия – матушка, раскрой ладони –
Губами припаду  к ним я.
Несут, несут лихие кони
В твои объятия меня.

Неистребим  российский дух,
Хоть век живи ты за границей.
Необъясним российский дух –
Всегда лечу сюда, как птица.

Пусть нищета, голь перекатная,
Комфорту, лоску нету здесь,
Но, Русь моя, ты необъятная,
Твоих достоинств мне не счесть.

Москва была в Вашей и в моей жизни:

Друзья пришли меня встречать
(Как годы многих изменили),
Но вечной юности печать
И на Москве, и на России.

Что имеем, не храним – потерявши, плачем – это про нас:

Бывало, и к Чёрному морю поедешь,
В Прибалтике нежишься в дюнах песчаных,
И ты, Ленинград,
                 нас мостами приветишь,
И Волга поманит гостей долгожданных.

Страна необъятная! Где же ты, где ты?
Преграды стоят из столбов полосатых.
Снимите препоны, снимите запреты!
Давайте дружить, как дружили когда-то.

Не слышат: сегодня с одной стороны ров копают, с другой – колючую проволоку развешивают. Зато:

Теперь все на Майдане веселятся,
Гремит оркестр, хотя уж и не тот.
Ведь жизнь идёт – не стоит удивляться,
Живи, гуляй и радуйся, народ!

Эпиграфом к разделу «В мире любви» Юлия Степановна взяла стих из Библии:

«Любовь долго терпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит…»

Спасибо Вам, Юлия, за обращение к этим словам и за Ваш сто семьдесят один ответ  на каждое из них. Ваше море любви бередит душу, каждое стихотворение дышит, жмёт, не отпускает и уводит за собой, как «Наваждение», превращаясь в «Шрам», «Мираж», «Летаргию», «Расплату», «Телепатию», «Дурман-траву», «Воровку-осень», «Бабье лето», «Крещенские страдания»…

Как выбрать самое-самое? Не знаю, может быть, это?

Ах, какой нынче вечер –
                                         чудо!
Я о нём вспоминать
буду.

Радость он подарил
сердцу

И мечте приоткрыл
дверцу.

Мне б тобой заболеть,
да поздно.

Мне бы в небо взлететь
звёздно,

Мне бы лёгкою стать
ланью…

Но не сбыться, не сбыться
                                     желанью!

Жарких встреч нам с тобой
                                       не обещано:
Я давно уж замужняя
                                        женщина.
Хоть одною мы музою
                                        связаны,

Только судьбы у нас –
                                       разные.

А может, вот это?

Я не хотела б снова стать девчонкой,
Чтоб в школу каждый день ходить
И песни распевать в походах громко,
А ночью формулы зубрить.

Нет, мне всегда была милее зрелость,
Когда постигла я секреты бытия.
Когда любить до одури хотелось
И знать, что любят также и меня.

Когда была в плену я рук любимых,
Когда мечта заветная сбылась,
Когда на всё уже хватало силы
И жизнь, казалось, удалась.

От любви к шутке тоже один шаг:

Вот заделалась поэтом –
Всё пишу, пишу, пишу…
Ну, зачем, скажите, это?
Ночь сижу пером шуршу.

Муж ругает: «Что такое?
Как ни глянешь – всё строчишь,
Замки из песка ты строишь,
А в карманах только шиш.

Лучше б вышла на работу,
Толк бы был хоть от того.
Не могу понять я что-то:
Ты влюбилась что ль в кого?»

«Да, любовь у нас до гроба:
Муза – сладкий мой дурман.
Ты меня теперь не трогай,
Извини, у нас роман».

Листаю книжечку… Удивительный «Живительный родник»! Благодарю авторессу за трепетное прикосновение к трагическим судьбам «великих самодержавия стиха».

Мольба

Отец Всевышний, подари мне
«Болдинскую осень»,
Чтоб вдохновенью не было границ,
Чтоб Ты в такую глушь меня забросил,

Где б я пред гением Поэта
                                          пала ниц.

Дорогая Юлия Степановна, под каждым стихом в разделе «Святая Русь» разрешите поставить подпись полного согласия с Вашей оценкой всего, что произошло с нами и страной:

Из Киева пошла святая Русь.
Славянским мы всегда звались народом.
Где чистокровный русский, белорус?
Роднились все мы год за годом.

И испокон веков мы рядом жили.
Никто не думал: украинец ты иль русский.
И беды, радости мы поровну делили,
И бабы одинаково повязывали хустки.

Не хочу я говорить о том, что натворили нынче…
Нет, наверное, человека, который не спросил бы у себя, на что дана ему жизнь.

Спросила об этом и Юлия Чикирисова:

Всё в этом мире – воля Бога,
Мы все  частички лишь Его.
О, как узнать хочу я много!
Но я не знаю ничего:

Зачем живу, зачем страдаю,
Зачем родилась и умру?
Нам мир загробный обещают –
Мне ж нужен рай, пока живу.

Когда ты, как слепой плутаешь,
Творца бери в поводыри,
Когда любовь вдруг обретаешь,
За дар Его благодари.

Вот и поговорили задушевно, и семейный альбом полистали: какие выразительные лица, какие драгоценные мгновения.
Ваш роман, дорогая Юлия Степановна, о любви с продолжением.
Осмелюсь сказать за всех: мы ждём этого продолжения, оно нам интересно…

Лидия Глушенко, Киев, осень 2015 г.

Презентационный лист.

Презентационный лист.

Share This: