Цей якір тримає людину на батьківщині

17–18 лютого у Древньому Києві у «Парку Київська Русь» відбулося масштабне святкування Масляної за стародавніми традиціями та обрядами.

Вхід до музею дерев’яного зодчества.

Аж до вечора проходила яскрава програма із спецефектами та вогняним шоу, катанням на конях, в санях чи каретах, карколомними кінно-трюковими шоу, різноманітними іграми та конкурсами. Для кожного організатори приготували млинці з найрізноманітнішими начинками, слов’янські настоянки та різноманітні ласощі досхочу.
Тільки у Древньому Києві можна було побачити спалювання найбільшого в Україні опудала Масляної вогняними стрілами.

У парку можна приміряти княже вбрання.

Гості парку стали свідками урочистої церемонії відкриття та зустрічі князя, видовищних кінних виступів та розважальної програми театру Древнього Києва, «Масляничного вертепу» древньослов’янською мовою, пригощання від князя, ритуалу «Колодій», змогли спробувати дістати подарунки на масляничних стовпах, спалювання опудала, середньовічних лицарських боїв на Дитинці Києва, водили хороводи, брали участь в іграх та конкурсах. Ввечері змогли побачити роботу стародавньої зброї – стати свідками стрільби з требушета вогняними ядрами, та вогняного шоу.

Волонтер в образі вікінга.

А ще гості із задоволенням ласувати млинцями з різноманітними начинками із княжої кухні, пробувати слов’янські настоянки, каталися на породистих конях, в санях або каретах. А ще у Парку можна було пролетіти над озером на канатному спуску (тролеї) «Велике Політайло», зігрітись та влаштувати святкове застілля у корчмі, постріляти з лука, приміряти костюм епохи Київської Русі, викарбувати монету «на щастя», відвідати музеї, навчитися новому  на різноманітних майстер-класах тощо.

Прикрашаючи масляничне дерево загадуємо бажання.

«Ми тут не перший раз, – розповів відвідувач Олександр, який прогулювався Парком у княжих шатах разом із «княжною». – Нам подобається архітектура, чисте повітря. Ми і дітям показуємо, аби вони знали, як раніше вдягалися князі».

Убраним у княжі обладунки та ще й під охороною породистого песика зустріли ми й автора та ідеолога проекту, кандидата історичних наук, Князя Стародавнього Києва, Президента Князівства «Київська Русь» Володимира Володимировича Янченка.

Володимир Янченко спілкується з гостями Парку.

«За останні роки в Парку багато що змінилося. Ростемо – і вшир, і вгору. Хороша команда, дуже багато волонтерів, у нас гарні театри – кінний і піший, люди працюють із самовіддачею. Багато представників іноземних держав. З посольств приїжджають, захоплюються нашою історією, не вірять, що нашій державі більше 1000 років, доводиться пояснювати. І ми відчуваємо гордість за це, тому що стоїмо на рубежі, коли говорять, що наша цивілізація Древньокиївська, Київської Русі стоїть в одному ряду з Єгипетською, Римською, Вавилонською.

У минулому році ми побудували Василівську церкву, першу дерев’яну церкву, яка була на території Стародавнього Києва. Вона працює, можна свічечку поставити, і діє також як музей для того, щоб розповідати про історію дохристиянського і християнського періодів Київської Русі.

Багато діток приїжджає, дорослих, нові номери за участю коней придумали, у Стародавньому Києві хороший музей історичних порід коней. Віслючки народилися нові, у нас поповнення, собаки з’явилися, завели княжу псарню, – дуже древні породи. Привезли спеціально акіта, велику японську собаку, – вважається, що цій породі 5 тисяч років, і, можливо,  купці заморські колись завозили таких собак і кияни їх бачили. Тобто, ми робимо історію, яка показує, що Київ є перетином усіх шляхів. І, погодьтеся, нам так не вистачає того, щоб у нас настало благоденство, яке колись було закладено нашими великими пращурами.

Спалили опудало.

Ми робимо все так, як було у Києві у X столітті. На килимі-літаку полетіть туди, зберіть повний Київ, яким він був, і перенесіть його сюди, – і Ви опинитесь як зараз в архітектурі й традиціях того далекого часу. Логічне запитання – де ми це беремо? Слава Богу, є наукові джерела, люди, які присвятили себе вивченню нашого міста, і нашої держави, – великий Хвойка, Асєєв. Ми намагаємося, щоб люди, дивлячись на те, що ми робимо, дійсно, вірили, розуміли той Київ, який був в той далекий час, і усвідомлювали свій зв’язок з тією великою епохою, а це і є якір, який тримає людину на своїй батьківщині».

Світлана Соколова
Фото авторки

Share This:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.