Урочисте відкриття виставки Василя Завгороднього, презентація його творчості та книги «Клич із Вирію»

Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «ГАРМОНІЯ»

Сценарій
«Клич із Вирію»
Присвячується Василю Завгородньому з
нагоди 90-річчя від дня народження

Автори тексту
та ведучі програми:
Наталія Веселицька
та Ірина Дживаго

IMG_0028

IMG_9921

IMG_9920

ТВ “Культура”. “Клич з вирію” Василя Завгороднього.

Газета “Культура і життя”. Світлана Соколова

Відеоряд 01. Афіша з картиною «Моя Україна».

Слайд1

IMG_0045

“Замилування”. Василь Завгородній.

Слово директора Національного музею літератури України
Сороки Галини Олексіївни

IMG_0030Відеоряд 02. Василь Завгородній в майстерні.

Слайд2Ведуча 01. Сьогодні ми маємо можливість вшанувати пам’ять видатного українського митця, геніальної творчої особистості – художника – члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії імені Катерини Білокур;

Відеоряд 03. Василь Завгородній співає.

Слайд3Ведуча 02. письменника – поета та прозаїка; співака – заслуженого артиста України, соліста Державного академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки – Василя Леонтійовича Завгороднього.

Ведуча 01. Почути його живий, незабутній голос нам допоможе запис, якій було зроблено на українському радіо 11 років тому в авторській програмі Емми Бабчук «Суботні зустрічі».

00.00 – 04.28

Відеоряд 04. Обкладинка книги про Авдієвського.

Слайд4

“Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки”. Книга Володимира Корнійчука, яку було видано видавництвом “Криниця”, 2012.

Ведуча 02. Слово надається Андрієвському Леоніду Івановичу, народному художнику України, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступнику голови Українського Фонду культури.

Виступ Андрієвського Леоніда Івановича, заступника голови Українського Фонду культури, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, директора видавництва «Криниця».

IMG_9927Ведуча 02. Є приємний і особливо цінний подарунок для родини Завгородніх – книга про маестро Анатолія Авдієвського письменника Володимира Корнійчука.

На сторінках цієї книги є світлини картин Василя Завгороднього та незабутні моменти із його артистичного життя. Цю книгу родині дарує Леонід Іванович Андрієвський, директор видавництва «Криниця».

Відеоряд 05. Афіша М. М. Шелеста.

Слайд5Ведуча 02. Слово надається Миколі Миколайовичу Шелесту, заслуженому художнику України та Польщі, який знав героя нашої програми.

Виступ Миколи Миколайовича Шелеста.

IMG_9933Відеоряд 05. Фотопортрет Завгороднього.

Слайд6Ведуча 01. Для тих, хто знав Василя Завгороднього, знайомий з його творчістю та для тих, хто випадково потрапив на цю урочисту подію, нагадаємо деякі віхи його життя.

Відеоряд 06. Родина Завгороднього.

Слайд7Ведуча 02. Народився Василь Леонтійович 26 жовтня 1925 року в селі Водяне, нинішньої Кіровоградської області. Ветеран Другої світової війни.

Відеоряд 07. Фотопортрет Паторжинського.

Слайд8Ведуча 01. У 1950 – 1955 роках навчався у Київській консерваторії, у класі видатного педагога і співака Івана Паторжинського.

Відеоряд 08. Фотопортрет Завгороднього.

Слайд9Як соліст Українського народного хору ім. Григорія Верьовки одним з перших отримав високе звання Заслуженого артиста України у 1967 році.

Відеоряд 09. Фотопортрет Завгороднього в дитинстві.

Слайд10Ведуча 02. З дитячих літ мав хист до малювання. Був учасником багатьох мистецьких виставок починаючи з 1959 року, а з 1968 року – персональних.

Відеоряд 10. Картини Василя Завгороднього, що зберігаються в музеї хору ім. Григорія Верьовки.

Слайд12Слайд11

Слайд15

Слайд13Слайд14

Ведуча 01. Василь Завгородній створив понад 150 портретів артистів хору ім. Григорія Верьовки, які зберігаються в музеї хору.

В 1991 році Василь Леонтійович став Членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Відеоряд 11. Фото «Музей козацької слави в творах Василя Завгороднього».

Слайд14

Ведуча 02. У Переяслав-Хмельницькому з 2003 року працює «Музей козацької слави в творах Василя Завгороднього», де представлено більше 200 його робіт.

У 2010 році в селі Нечаївка в музеї письменника Юрія Яновського на рідній Кіровоградщині була відкрита постійно діюча експозиція його творів.

У Кіровоградському художньому музеї відкрито експозицію до 90 річчя Василя Завгороднього. (2015)

Відеоряд 12. Фото картин та різблення Завгороднього.

Слайд16Ведуча 01. Малярські, різблярські, скульптурні роботи Василя Завгороднього зберігаються в багатьох музеях України та за її межами, зокрема у Музеї українського народного декоративного мистецтва, Кіровоградському художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, Історичному музеї та Музеї Лесі Українки в Києві, Музеї гетьманства, музеї О. Довженко в Сосниці, Національній спілці майстрів народного мистецтва України, в музеях Батурина і Полтави, музеї Лесі Українки в Грузії та в приватних колекціях.

Відеоряд 13. Фото обкладинок книг Василя Завгороднього.

Слайд17Ведуча 02. Василь Завгородній виявив себе також як майстер слова: впродовж життя писав «у стіл», але за наполяганням друзів видав книгу «Мій хутір» у 2008 році, незадовго до смерті підготував другу – «Клич із Вирію».

Сьогодні вона буде презентована шановному панству.

Відеоряд 14. Фото Юрія Петровича Дрюченка і Жоржа Івановича Шанаєва.

Слайд18Ведуча 02. Привітати присутніх ми запросили художників Юрія Петровича Дрюченка, голову Асоціації членів Національної спілки художників України учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та художника, письменника, Жоржа Івановича Шанаєва, члена Національної спілки художників України, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, заслуженого водолаза, Лауреата Державної премії СРСР в галузі науки і техніки; Лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького.

Виступ Юрія Петровича Дрюченка.

IMG_9940Виступ Жоржа Івановича Шанаєва.

IMG_9944Привітання від Кіровоградського художнього музею.

Для гостей заходу прозвучало привітання від Кіровоградського художнього музею.

вiтал_ний_листВідеоряд 15. Фото «Завгородній співає».

Слайд19Ведуча 01. А зараз деякі цікаві подробиці із життя майстра творчості.

Блискуча кар’єра співака Василя Завгороднього почалася випадково – він опинився в потрібний час у потрібному місті. Його помітили та оцінили достойно.

Саме про це вам розкаже його донька Олена Василівна Завгородня.

Олена Завгородня розповідає про щасливий випадок.

IMG_9947В роки другої світової війни Завгородній воював в Украні, Чехії, Угорщині, Словаччині, Австрії. Травень 1945-го зустрів у Відні. Демобілізувався тільки у 1950-му.

Хотів повернутися додому і влаштуватися в картель художників, але в Кіровограді на вулиці побачив оголошення: «Кіровоградському музичному театру потрібен художник». На роботу його взяли одразу. Помітили, що у нового художника ідеальний слух та приємний баритон. Тому основні обов’язки він суміщав з партією Остапа в опері «Тарас Бульба».

Опера мала успіх. Артисти почали готуватися до поїздки в Москву. Щоб підготувати трупу до гастролей, в театр приїхав оперний співак, народний артист УРСР, професор Київської консерваторії Іван Паторжинський. Паторжинський, почув Василя, одразу запросив його навчатися в свій клас. У Василя не було ні середньої, ні музичної освіти, але в нього був талант і велика працездатність!

Аудіозапис пісні “Чом дуб не зелений”.

Відеоряд 16. Фото картини «Маестро Авдієвський». Художник Василь Завгородній.

Ведуча 01. Нещодавно з життя пішли знакові фігури української культури: Анатолій Авдієвський та Леопольд Ященко. Вшануємо пам’ять митців хвилиною мовчання.Слайд20Метроном. Хвилина пам’яті
Анатолія Авдієвського та Леопольда Ященка.

Відеоряд 17. Фото «Василь Завгородній».

Слайд21Ведуча 01. Все життя Василь Завгородній малював, збирав різні цікаві за формою коріння та коряги. Пішовши на пенсію, віддався образотвочому мистецтву – малярству, різьбленню по дереву, коренепластиці. І все це було по-справжньому. Як і все, що він робив.

І знову – щасливий випадок!

Олена Завгородня розповідає про щасливий випадок.

Передивляючись пресу, директор Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника Михайло Сікорський випадково побачив фото робіт Завгороднього та захотів придбати одну з них для заповідника. А коли познайомився с майстром, то запропонував організувати персональну виставку. Виставка мала великий успіх, і в Переяславі-Хмельницькому поряд з Музеєм «Заповіта» Тараса Шевченка, відкрився Музей козацької слави в роботах Василя Завгороднього.

Відеоряд 18. Фото обкладинки книги «Клич із Вирію». Емма Бабчук, Заслужений журналіст України.

Слайд24Ведуча 02. Ми вже казали про те, що Василь Завгородній проявив себе також як майстер слова.

Сьогодні про книгу Василя Завгороднього «Клич із Вирію» розповідає Емма Бабчук, Заслужений журналіст України, автор незабутніх «Суботніх зустрічей» на Національному радіо.

Емма Антонівна Бабчук презентує книгу «Клич із Вирію»,
а також ділиться своїми спогадами про митця.

IMG_9955

IMG_9979 Бандурист Олександр Гончаренко.

Марія Сметанська, доцент Національного університету архітектури і будівництва, ділиться враженнями від творчості Завгороднього, а також читає його вірші, зокрема

«Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось
Хоч невеличке, хоч на час!»
Т. Шевченко

IMG_9974Та теє лихо не приснилось
Не невеличке, не на час,
Смертельним кроком наступило
Чужинським чоботом на нас.

Несуєтні таки ж од Бога
Ці прометеєві слова,
Що йдуть між люди. Їх дорога
Вовік легкою не була.

Слова і снуть, слова й колишуть,
Слова проводять в довгу путь,
Слова скипають, вогнедишать
Слова запалюють і б’ють.

Брати мої, потужним робом
Піднімем вгору правди меч!
Пера списом, вогненним словом
Ми скинем голову із плеч

Не правди змію! А заброди?
Їх перетне дев’ятий вал!
Й во славу рідного народу
Святу, омріяну свободу
Таки зведем на п’єдестал!

Вересень 2004 р.

Та інші з книги «Мій хутір».

IMG_9968Виступають люди, які знали Василя Завгороднього
як людину і творчу особистість.

Микола Оцун, культуролог, просвітянин, член спілки майстрів народної творчості.

IMG_9990Розповідає про культурний пласт та творчих особистостей, з якими пов’язане життя і творчість Василя Завгороднього.

Анатолій Андрійович Сафронов, народний артист України, бас-профундо хору ім. Григорія Верьовки, друг родини Завгородніх з 1966 р. розповідає про Завгороднього співака, портретиста хору, а також про пригоди на гастролях, зокрема в Парижі в 1969 році.

IMG_0006Світлана Петрівна Пригонюк, мистецтвознавець, завідувач науково-дослідного сектору «Музею козацької слави. Твори Василя Завгороднього». Розповідає про створення та творче життя Музею козацької слави.

IMG_9951Іван Пилипович Заєць, соліст хору ім. Г. Верьовки, співав з Завгороднім.
Розповідає про Василя Завгороднього як патріота, співака, художника.
(Дивись спогади Івана Зайця).

IMG_1885Ала Георгіївна Диба, літературознавець, член Національної спілки письменників України. Розповіла про «розкіш спілкування» з Василем Завгороднім.

IMG_1869Михайло Йосипович Зьола про дискографію Хору, яку він укладав.

IMG_9995Поетка з Хотянівки Світлана Грищенко поділилася своїми враження від творчості Завгорднього. Прочитала свої вірші.

IMG_1860Онучки Василя Завгороднього Марічка та Олеся розповідають про свого діда.

IMG_1877IMG_1881

Наталія Веселицька, директор Центру духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія» та видавничо-інформаціонного центру «Майстер-десант» подарувала родині Завгородніх пасхальне яйце та вірш «Гармонія Всесвіту».

IMG_0024Відеоряд 19. Василь Завгородній в майстерні.

Слайд2Олена Завгородня. Слова подяки

Шановна Галино Олексіївно!
Шановні співробітники музею!

Щиро дякую за допомогу, сприяння, надання можливості представити мистецьку спадщину мого батька, через серце і творчість якого до нас говорить Україна. Його мистецтво було високим служінням. Я дякую усім причетним до організації виставки і презентації, усім, хто прийшов і відчув духовну енергію цієї події.

Відеоряд 20. Афіша з картиною «Моя Україна» + пісня «Києве мій».

З великою радістю я дарую до колекції музею скульптурні портрети українських письменників та книги Василя Завгороднього, зі сподіванням, що батькове мистецьке служіння і спілкування з людьми продовжиться в прекрасному Національному музеї літератури.

Звучить пісня «Києве мій» у виконанні Василя Завгороднього.

 Гості заходу спілкуються та фотографуються, співають народні пісні
і зовсім не збираються розходитися.

IMG_0066IMG_0056Фоторепортаж Георгія Несена та Наталії Веселицької.

Спогади Івана Зайця

Людина у трьох іпостасях: патріот, співак, художник

Упродовж багатьох років мені пощастило працювати у знаменитому українському народному хорі імені Григорія Верьовки, провідним солістом якого був Василь Леонтійович, заслужений артист України, член художньої ради цього видатного творчого колективу.

Його шлях до сцени проліг через голодне колгоспне дитинство, німецьку окупацію, фронтові випробування. Освіту здобув у Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського: вокальний талант вчорашнього фронтовика помітив видатний співак, професор Іван Паторжинський та зарахував його до свого класу. Василь Леонтійович був наділений рідкісного тембру баритоном, винятковою сценічною зовнішністю, мав всі передумови стати прекрасним оперним виконавцем. Проте молодий артист дуже любив українську народну пісню, захоплювався творчістю    …  Леонтовича та інших глибоко національних композиторів та співаків, тому з ентузіазмом відгукнувся на запрошення фундатора українського народного хору професора Григорія Гурійовича Верьовки, з колективом якого об’їхав півсвіту.  

Василь Леонтійович був дуже чутливий і уважний до молодих голосистих співаків, щиро передавав свій багаторічний вокальний досвід. Радив вивчати багату пісенну спадщину українського народу, збагачувати свою загальну, зокрема, мовну культуру.

Василь Леонтійович запропонував мені співати з ним у дуеті, що згодом увінчалось записом  грамплатівки українських  народних пісень.

Був справжнім другом, товаришем, порадником у найвищому розумінні слова. Якщо він критикував – то тільки справедливо, якщо допомогав – то від щирого серця, якщо навчав – то сумлінно і доброзичливо.

Василь Леонтійович був діяльним патріотом, пропагував народні пісні та думи, майстерно виконував їх у кожній концертній програмі. Дбайливо ставився до українського слова, знав сотні народних пісень, які рекомендував молодим співакам. Був лицарем-захисником української мови. Делікатно бесідував з молодими артистами, які, переїхавши до столиці, поспішали перейти на російську мову. Ділився з ними своїми роздумами, досвідом, враженням від зустрічей з українцями Франції, Канади та інших країн. Говорив як тонкий психолог – мудро, ненав’язливо, а людина задумувалась, чи варто зраджувати рідну мову, і багато хто з артистів хору уник цієї спокуси (в непрості часи очоленої Щербицьким посиленої русифікації України).

Пам’ятаю його поради випускнику консерваторії Олександру Мартиненку, який після репетиції у колі товаришів вів розмови російською мовою. Василь Леонтійович, послухавши розповідь співака, щиро, по-дружньому порадив: «Сашко, все про що ти говорив, можна було б передати і нашою українською мовою. Адже ти працюєш не в хорі П’ятницького, а в народному українському хорі ім. Григорія Верьовки. Наш хор цікавий для світу саме унікальністю української пісенної культури, ми можемо пишатись нашими піснями, рідною мовою,, яку ми вперше почули від матері». Упродовж багатьох років Олександр пам’ятає доброзичливе мудре слово Василя Леонтійовича, збагачує свій репертуар народними пісенними творами, прищеплює своїм учням любов до народної пісні та рідної  мови.

Талановитий співак, чудовий інтерпретатор народних пісень Василь Леонтійович всіляко підтримував молодих співаків, давав слушні поради щодо виконання народних творів. Він щиро вітав створення цікавого самобутнього тріо під назвою «Золоті ключі» у складі Ніни Матвієнко, Марічки Миколайчук і Валентини Ковальської. Як член художньої ради Василь Леонтійович сприяв  включенню «Золотих ключів» до концертної програми хору. Сьогодні репертуар славетного тріо поповнив золотий фонд українського радіо.

Окрім вокального таланту, Василь Леонтійович був від природи обдарованим художником, твори якого з великим успіхом експонувались у приміщеннях музеїв, театрів, художніх павільйонів.

Був людиною великої фізичної витривалості, міг багато і плідно працювати. Після багатогодинних переїздів (перельотів), коли нарешті, втомлені, ми потрапяли до готелю, Василь Леонтійович поспішав (і нас кликав з собою) подивитись місто, пам’ятки мистецтва та архітектури, швидко відщукував місцевий художній музей. Дорогою робив замальовки, помічав цікавинки, зарисовував оригінальні типажі, а потім в готелі доопрацьовував свої начерки і дивував нас новими портретами та пейзажами, а також спостережливістю та працездатністю. Також створював художні композиції з корневищ, які вишукував у лісі і перетворював у дивовижні мистецькі твори.

Він цінував дорогоцінний час, намагався не втрачати жодної хвилини. Підчас гастрольних подорожей Василь Леонтійович знаходив цікаві сюжети і втілював – увічнював пензлем все те, що хвилювало його серце. Він написав понад 150 портретів артистів улюбленого хору, серед яких Григорій Верьовка, Елеонора Верьовка-Скрипчинська, Микола Шраменко, Віктор Мокренко, Анатолій Авдієвський, Анатолій Сафронов, Валентина Черпун, Валенина Деркач, Іван Заєць, Володимир Перепелюк, Станіслав Павлюченко, Яків Міщенко та інші.

Василь Леонтійович любив свою родину. Разом з дружиною Оксаною виховали доньок Ірину та Олену, які потішили батьків онуками, був щасливим дідусем та прадідусем.

Роки спливають як води Дніпра, а я добре памятаю кожну розмову і щиру пораду Василя Леонтійовича. Пригадую гастролі улюбленого хору ім. Григорія Верьовки під час Днів літератури і мистетцтва України у Російській Федерації. В Іркутську керівництво хору доручило мені виступити по телебаченню з розповіддю про хор та його гастрольні подорожі. Постало питання: якою мовою виступати по телебаченню? Я звернувся за порадою до Василя Леонтійовича, а він одразу відповів мені: «Мова Шевченка приваблює людство, а ми боїмося святою його мовою спілкуватися у Росії. Хто щось не зрозуміє, то хай зателефонує до нас і ми розтлумачимо кожне слово». Після телеефіру до готелю телефонували глядачі – росіяни і українці – дякували за концерт і розповіді про творчий шлях українського народного хору, створеного видатним композитором, професором, знавцем фольклору, пропагандистом народної творчості Григорієм Гурійовичем Верьовкою у буремному 1943 році.

У наступному – 2013 – році славетному хору виповнюється 70 років, у вінок слави якого вніс часточку свого життя яскравого таланту справжній патріот, видатний співак, художник і громадянин, захисник вітчизни, заслужений артист України Василь Леонтійович Завгородній.

Сумно говорити про те, що Василь Леонтійович відійшов у вічність, але всі ми будемо пам’ятати його безсмертні мистецькі справи та людську доброту. Земля йому пухом і вічна пам’ять.

Іван Заєць, журналіст,
соліст Національного заслуженого
українського народного хору
імені Григорія Верьовки.
2012 р.

Спогади опубліковано у книзі “Клич із Вирію”.

Василь Завгородній в “Суботніх зустрічах” Емми Бабчук.

Пісні у виконанні Василя Завгороднього.

“Ой чорна я си чорна”

«Дніпряночка».

Share This:

    Помилка бази даних WordPress: [Unknown column 'shares_count' in 'field list']
    SELECT shares_count FROM wp_huge_it_share_params LIMIT 1

">